Спадкові матеріали

Ukrainian English French German Italian Polish Portuguese Russian Spanish

Текст грамоти з 1444 року невідомий.

Грамота невідомого року, спалена в Самборі в 1498 році.

Можливо це грамота за 1444 рік?

Грамота 1554 року, вміщає попередні документи 1505, 1506 і 1525 років.

[1554] Во ім'я Боже амінь. На віки вічні і непорушні. Ми, Зигмунт Август, з Божої ласки король Польський, Великий князь Литви, а також землі Краківської, Сандомирської, Лещицької, Куявської, Руської, Пруської, Мазовецької, Жмудської, Холмської, Ельбляцької, Поморської та іншихвсім відомий пан і володар, надаємо цим документом для відома всіх і кожного, до кого це відноситься, що від імені шляхетних Лешка Комарницького, Михала – Думки Височанського, Вериги Височанського, Лешка Турянського та решти їх братів представлено нам документ, наведений нижче, підтверджений титулом і печаткою небіжчика пана батька нашого, написаний на пергаменті, і який [документ] наша відома королівська ласка визнає і постановляє його затвердити і узаконити.

[1525] Во ім'я Бога амінь. На вічну пам'ять. Через встановлену змінність речей і втрат людської пам'яті, якщо [справи] не закріплені у найвищому документі, ми, Зигмунт, з Божої ласки король Польський, Великий князь Литви, а також землі Краківської, Сандомирської, Лещицької, Куявської, Руської, Пруської, Мазовецької, Жмудської, Холмської, Ельбляцької, Поморської та іншихсвідчимо, що постали перед нами і є нашими родами шляхетні Петро Турянський, Васько Туренський, Онуфрій Комарницький, Васько Височанський, Івашко Височанський і Верига Височанський, дідичі сіл Тур'є, Комарники, Верхнє Висоцьке, Жупани, Воля Кривка, і [вони] показали нам свій привілей, нижче означений, наданий ласкаво тим шляхтичам через небіжчика пана Олександра, короля Польського, брата і попередника нашого, виписаний королівською канцелярією належно і відповідно до права нашого, і [вони] смиренно просили, щоб їм той привілей зміцнити, визнати і затвердити, а того привілею основа наступна.

[1506] Во ім'я Бога амінь. На вічну пам'ять. Ласка пануючих на землі, наглядач і опікун над всіма підданими, зазвичай проявляється не тільки в справах і уставах нових, але повинна в міру гідності і вродженої справедливості надати допомогу у відновленню старих, з якогось випадку втрачених [справ]. З цією метою ми, Олександр, з Божої ласки король Польський, Великий князь Литви, а також землі Краківської, Сандомирської, Лещицької, Куявської, Руської, Пруської, Мазовецької, Жмудської, Холмської, Ельбляцької, Поморської та інших, [засвідчуємо] нижчою грамотою для відома всіх і кожного, до кого це відноситься, що шляхетні Яцько і Тодор Комарницькі, Васько Турянський, Думка Височанський, мешканці Самбірського повіту, ім'ям власним та інших братів виступили недавно зі скаргою перед нами, [а саме] що їх привілей на дідичні села Тур'є, Комарники, Висоцьке і Жупани, схований в певному приватному місці міста Самбір були спалені разом з самим містом нашим через Турків, які тоді пустошили наші Руські землі, а тому [вищезгадані] уклінно просили, щоб ми підтвердили їм нові привілеї на вищезгадані села – а ми, прагнучи переконатися в правдивості їх розповіді, послали певних наших комісарів зібрати свідчення і доводи в справі шляхетних, і ці [комісари] подали нам документ, стверджений печатками, який свідчить і доводить наступне.

[1505] Ми, [перелік комісарів], свідчимо в цьому документі для відома всіх і кожного, до кого це відноситься, що коли нас послали через ясного короля, його величність Олександра, з Божої ласки короля Польщі, Великого князя Литви, Русі, Прусів та інших земель, пана і дідича нашого, аби ми віднайшли свідків і свідчення для шляхетних Яцька Комарницького, Васька Турянського і Думки Височанського в справі сіл Тур'є, Комарники, Висоцьке і Жупани, на які під час першого подання [вищезгадані шляхтичі] надавали підстави до повторного правового привілею, [аби ми] ствердили, чи ті шляхтичі утримували і посідали ті села згідно привілею і доводам, а також щоб ми отримали від них свідоцтво, чи були ті села колись королівськими. Ми ж, вищезгадані комісари, [віднайшли осіб], які б могли свідчити про ті привілеї. Вищезгадані шляхтичі привели до нас свідків, всіх шляхтичів, посідаючих добра земельні, а саме [Яцько з Комарників, Георгій з [?Vagow?], Івашко з Тустанович, Анфал Проць з Ступниці, Петро з Монастирця, Івашко з Блажова, Іванко з Блажева, Іванко з Тур’єго, Павло з Ритаровіч, Олехно з Ісай, Федко з Явори, Роман з Заблоччя, Миколай з Ільника. Сенько з Ільника, Станко з Созані, Васько з Созані, Георгій з Радилович, Симко з Підгородець. Петро з Гортинич.]. Перераховані свідки постали перед нами в особі і свідчили, що вищезгадані Яцько Комарницький, Васько Турянський і Домка Височанський володіли привілеями на ті села, тільки згоріли вони, як татари нищили земля руські, що села ті ніколи не були королівськими, але і одвічній власності тих шляхтичів. З тих свідків відібрали ми шістьох, привели їх до присяги і знову питали, до дотримуються попередніх свідчень про привілеї, і вони тими ж словами, що і в присутності інших, відповіли, що вищезгадані шляхтичі володіли привілеями на згадані села, проте залишили їх на сховок у місті Самборі, де і були спалені через Турків. А тому ми, перший комісар, вибраний від комісії, наказали поставити печатку на цей документ і доручили записати і впорядкувати ці свідчення на доказ того, що робилися вони з нашого відома. Зроблено і видано у Львові в суботу перед св. Томашом Апостолом в році 1505.

[Продовження 1506] А раз ми вважаємо, що вивід шляхецтва і доводи вищого документа є достатніми, постановили ми той документ визнати і затвердити у всіх пунктах і питаннях. Для того вище ми надаємо новий привілей на згадані села як їх дідицтво, тобто постановляємо, що села Тур'є, Комарники, Висоцьке і Жупани з усіма пожитками, багацтвами, овочами, доходами, прибуткамислужбамиріллєю, луками, полями, лісами, борами, вирубками, ужинками, пасовищами, пасіками, бджолами і медом від них, водами, ріками, потоками, ставами, сажалками, strusieniami, рибами, риболовством, силами водними і вітряними, і доходами з них, і нарешті з повним правом володіння і власності так широко, далеко і розлегло, як ті села здавна стоять в своїх кордонах, [даємо їм] на віки вічні тримати, володіти і посідати [з правом] дарування, спродажу, обміну, резигнації і використання для успішного замешкування їх і їх нащадків. На свідчення цього довішуємо під цим свою печатку. Видано на Любінському вільному сеймі в п’ятницю перед святом очищення панни Марії в році 1506, панування нашого року п’ятім, у присутності [підписи свідків].

Атрибутика роду Драго-Сас

© 2015 - 2018 Vysochanskiy-SAS | Всі права захищені

Joomla template created with Artisteer.