Спадкові матеріали

Ukrainian English French German Italian Polish Portuguese Russian Spanish

Ігор Мицько

Як відомо, найдавніші точно датовані герби наших бояр походять з 1334-1335рр. Вони містяться на печатках світських членів найближчого оточення останнього галицько-волинського князя Юрія II. П'ять з них мають зображення якогось птаха і, правдоподібно, засвідчують приналежність до державної адміністрації (галицька галка?)1 Такий птах домінує на галицьких і волинських печатках -сигнетах вже від середини ХIII cт.2 Герби майже всіх феодальних родів Галичини знаємо з їх печаток, відтиснених на документах з'їзду місцевої шляхти 1427 р.3 Саме тут і бачимо зображення клейноду Доброславичів (детальніше про цей рід йтиметься згодом) - півмісяць, ріжками догори, по центру прошитий стрілою з оперенням. Печатки з таким гербом відтиснули тоді старшина роду Ілько, Іван та Филип Тустановські4 .Филип трохи пізніше доповнив свій герб двома зірками на ріжках5. Вже цей герб наприкінці ХV cт. В Польському королівстві почали називати Сас. У 1635 р. Тустановські, а на зламі ХVIIIта ХIХ ст. - й інші Доброславичі (зокрема Адальберт і Антоній Бориславські), підтвердили приналежність їм клейноду Сас7.

Первісний герб Тустановських, правдоподібно, мав назву Судкович.У 1439 р. саме так називають герб, що становив собою "пів кола та стрілу"8. Що ж до гербу Сас, то в Галичині під цим терміном спершу розуміли зображення "півмісяця та двох зірок"(зг. 1469 р.)9 чи навіть "дві зірки"(зг.1478. р.)10. Оскільки Саса в Галичині найчастіше уживали "волохи"- емігранти з Угорського королівства, поступово усталилася думка, що саме вони і принесли його на наші землі. В описі гербів шляхти Польського Королівства, виготовленому в основному десь у другій половині ХV cт., він називається "Драг або Сас"11. Тим самим герб пов'язувався з легендарним Драгошем, який нібито наприкінці ХIII ст. заснував Молдовське князівство, або ж з реальними особами середини ХIV cт.:"воєводою волохів" Дюлою Сасом та його сином Драгом12.

В угромовному середовищі слово Сас має декілька значень:Szosz (читається як Сас) - саксонець; Szaz (Саз) - 100, Sas (шош) - орел, Sas (шаш) - тростина, очерет. Могло воно бути і скороченою формою латинського слова sagitta - стріла. У польській мові відома назва орла Szaszor (шашор)13. А герб з такою назвою - це орел, в якого замість голови - зірка(!)14. До речі, гербом Коломиї є орлина голова15 .У 1507 р. нащадки Дюли в Угорщині розуміли ім'я Сас як таке, що походить від назви орла16. Імена людей від назв птахів чи звірів були в ті часи досить поширені, зокрема, і в Україні17. Так, у 1388 р. згаданий боярин Сас Горбачевич18.

Легенду про появу в галачині гербу САС зафіксував у своїй Хроніці поляк Альберт Стрепа. На жаль, цей твір зберігся19, і знаємо про нього лише завдяки великим цитатам у працях Б.Папроцького20. У 1584 р. він писав таке:

"Про клейнод Сас, який сюди принесений з Угорщини. Має бути жовтий півмісяць, на рогах-дві зірки, посередині-в блакитному полі стріла… В році 1236 р., згадує Альберт Стрепа у своїй Хроніці, comitem Hujd21, який за панування князя Дангела (! - І.М.) прийшов до русі з немалим військом і тут у князя затримався, мав від нього велике забезпечення. Проте пише такими словами: "А тим часом comes Hujd з немалим військом прибув до князя Лева і вони всю Мазовію, осиротілу від князя, пройшли з руськими людьми і литвинами". Про що потім в історії дізнаєшся. (На жаль, Папроцький, так і не опублікував історію.- І.М.). Потім описує такими словами: "Цей муж був вельми шляхетний і на його прапорі був зображений півмісяць і дві зірки, посередині стріла в польоті".

Далі Папроцький згадує про різні роди в Угорському королівстві і в Галичині, які носили цей герб. Між останніми виділяє і "рід Дангеловичів, які мають своє ім"я від предка Дангела. Цю фамілію присвоїв князь Дангело згадуваному мужеві, давши йому за дружину свою племінницю, разом з немалою частиною батьківских добр; сина її першого христячи назвав"22.

Альберт Стрепа, творячи легенди для  гербів шляхти Польського королівства, використовував загальноєвропейські історичні сюжети. Переважали серед них німецькі, деякі з Х століття23. Натомість історія гербу Сас грунтується в нього на різних подіях української історії ХIII ст., щоправда досить вільно перетлумачених та змінених.

Не вдалось відшукати документи про comes-a Hujd-a. Прізвище його вочевидь, виводиться від угорських слів ho (місяць) або hod (бобер). Воно могло також бути пов"язане з угорськими містами Год на берегах озера Голд (Місячне сяйво) чи озера Hodosto (Боброве озеро)24. Можливо, тут йшлося про Михайла comes-a Huntpaznan-a (Знавця Бобрів? - І.М.), який після довгого перебування в Галичині повернувся 1266 р. до Угорщини25.У Галицько - Волинському літописі під 1251р. загадано про похід на явтягів князів Данила та Василька. В поході взяли участь мазовецький князь Сомовит та бояри його брата Болеслава. Розповіді про цю військову операцію передує такий запис: "Перед смертю мазовецький князь Болеслав віддав "Мазовше братові своєму Сомовитові, послухавши князя Даннила, дочка двоюрідного брвата Олександра Всеволодовича на ім"я Настасія, яка жила потім з угорським боярином на ймення Дмитро"26.

Вказівка на зв"язок вдови польського князя з якимсь угорським боярином унікальна. Літописці, здебільша ігнорували імена своїх власних княгинь і княжен. Тобто, особа цієї Настасії чимось інтригувала сучасгиків, вони знали про неї набагото більше, ніж бачимо в одному реченні хроніки. Те, про що промовчав літописець, було відоме сучасникам з дружинного епосу. На жаль, він не дійшов до наших днів повністю. У розчленованому вигляді він зберігся в російських старожитностях (т.зв. билинах), насамперед, про Івана Годиновича та Настасію Митричну (Дмитрівну).

Отож, хрещеник київського князя Іван Годинович надумав одружитися з донькою чернігівського короля (!) Анастасією Дмитрівною. І хоч вона була засватана в землю Загорську (Закарпатську) за Кощія Трептовича, король дав згоду на їх шлюб. По дорозі додому на молодих напав Кощій. У поєдинку, який відбувся між воїнами, Настасія допомогла Кощієві. А після герцю, прив"язавши Годиновича до дерева, вони почали  кохатися. Аж тут прилетів птах й заходився пророкувати Кощієві смерть. І коли Трептович з лука намагався поцілити птаха, стріла повернулася і вбила його самого, звільнила від пут Годиновича27. Обставини, за яких зраджено головного героя, схожі до ситуацій, описуваних в індійських та японських легендах (згадаймо хоч би фільм Акіро Куросави "Рошамон"), українському поганському міфі28, монгольських та тюрських народних переказах про Коедена29. Ця легенда відбилася й у названах однієї болотної рослини, суцвіття якої має форму наконечника стріли і забарвлене в яскраво білий колір, через що її видно навіть уночі. Назви рослин - бобрик трилистий, квітка бобра, місячна квітка, вахта і стріла30. Паралель між нею і описом стріли у билині більш ніж очевидна: "Щипані ті стріли з трость - дерева.., перені вони пір"ячком сизого орла… Тому вони стріли дорогі, що в ухах вставлено по тірону, каменю дорогому самосвітньому… Він (герой) вдень стріляє, а в ночі ті стрілки збирає. Бо вдень стрілочки не видати, а в ночі ті стрілочки як свічечки горять"31.

Мезальянс княгині Анастасії з угорським боярином інтригував сучасників. Вони згадали його в літописі, відобразили в дружинному епосі, де ця реальна подія злилася з популярним давнім переказом. Через декілька століть сюжет і символи (птах, лук - півмісяць та стріла) новопосталої легенди Альберт Стрепа використав при творенні історії гербу Сас.

А що його споконвіку вживали українські роди, добре видно на прикладі боярсько-шляхетської фамілії Доброславичів, яка своїм корінням сягає ХІІ ст. Її протопластою був невідомий на ім"я священик, який мав сина Суда (Судислава?). Їх нащадок Доброслав удостоївся не однієї сторінки Галицько-Волинського літопису, бо ж у 30 - 40 рр. ХІІІ ст. був найвпливовішим боярином Підгір"я. У 1233р. разом з іншими можновладцями Доброслав Судич, попів онук, став на бік князя Данила Романовича в його боротьбі з угорським королевичем Андрієм за галицький престол. За це отримав від князя міста та найбільшу цінність краю - соляні промисли навколо Коломиї. Спадкоємцям боярина Судича належало село Доброславичі коло Коломиї32. До складу маєтностей роду на Покутті могло входити, можливо, і село Добрилів33. Наприкінці ХIVст. хтось із  Доброславичів жив біля Болехова на Стрийщині34. Згодом тут виникло інше село Добрилів35. Правитель Галичини князь Владислав Опольський (1375 - 1378, 1385 - 1387рр.) передав Доброславичам частину села Колодинці36. Польська королева Ядвіга 19 березня 1387р. надала у дідичне володіння Юркові та Ананії Доброславичам "село Тустановичі разом з монастирем названим Борислав"37.

На середину ХV ст. маєтності Доброславичів значно зросли і стали найбільшими серед галицької української шляхти і творили пояс сіл у передгір"ї Карпат від Дрогобича до Стрия38. Не може не впасти в очі певна "спеціалізація" роду: Доброслав Судич "тримав коломийську сіль", а його нащадки - села з соляними банями, при знаних "соляних" шляхах в Угорщину.Вона дає пояснення і гербові роду, де закодована якась дуже давня європейська "соляна" легенда. Бо ж червоний півмісяць та дві розташовані вертикально зірки - це герб саксонського міста Галлє, відомого з 806 р. соляного центру. Етимологія назви (від грецького слова гальс - сіль), як і обставини виникнення - ідентичні з нашим Галичем. Це дає підставу припустити існування якоїсь прихованої "соляної" символіки в пів - місяці та зірках39.

Встановити логічну послідовність та взаємопов"язаність наведених реальних фактів та легенд, пов"язаних із гербом Сас можна лише дослідивши угорські та німецькі джерела ХІІІ - ХIV ст., волоський, угорський, болгарський та саксонський епоси. Однак, безсумнівним є зв"язок легенди про герб з українськими землями, з українськими літописами та билинними традиціями.

 
Джерела і матеріали
 
Piekosinski Fr. O zródłach heraldyki ruskiej // Rozpravy Arademii umejttnosci. - Seria 2. - T. - 13. - Kraków, 1899. - S. 200. Лаппо - Данилевський А. Печати галицко-владимирских князей и их советников // Болеслав-Юрий князь всей Малой Руси. - С.Петербург, 1907. - С.290-298. Наприкінці ХIVст. "галка" виступає гербом Галича.
Звіздецький Б. Скарб, знайдений у Старому Звягелі // Україна.- Вип. 28.- Київ, 1994.- С.162- 165; Терський С. Два маловідомі перстені - печатки в ХIV ст. // Шоста наукова геральдична конференція. - Львів,1997. - С.89-91;
Грушевський М. Молотівське срібло // ЗНТШ. - 1898. - Т.- 25. - С.1-6. У середині ХIV ст. схожий птах став гербом новопосталої держави - Волощини (Мултян).
За описом, виконаним у 70-х рр.ХVIст. Яном Замойським (Halecki O. Z Jana Zamojskiego inwentarza Archiwum koronnego: Materiały do dziejow Rusi i Litwy w XV wieku // Archiwum Komisji historycznej. - T.12 - Zeszyt 1. S.146-218).
4 Halecki O.  Z Jana Zamojskiego. - S.192; Piekosiński Fr. Studia, rozprawy i materiały z dziedziny historji polskiej. - Kraków, 1909. - a 7. - S.82.
5 Piekosiński Fr. Studia. - S. 70.
Semkowicz Wł. Wywody szlachetstwa w Polsce XIV-XVIII w. // Rocznik Towarzystwa heraldycznego we Lwowie. - Lwów, 1913. - S.148.
Prochaska A. Ze żródeł do genealogii szlachty wojewódstwa ruskiego // Miesięcznik heraldyczny. - 1917. - № 7-8. - S.99; ЦДІАЛ.- Ф.- 165.- Оп.3.- Спр.115.- Арк.22.
Akta grodzkiei zemski. (Далі - AGZ) - Lwów, 1883. - T.13. - S.81. У якомусь родинному зв"язку з Доброславичами перебував рід Судковичів (Codex epistolaris s.XV.- № 2. - Kraków, 1891. - S.78-79; Wyrostek L. Ród… - S.61-62. У 1408р. Михайло Судкович підтвердив приналежність села Мшаниці (тепер Судковичі, 20км. на північ від Самбора), яке його предкам надав ще князь Лев. (Zbiór dokumentów małopolskich .- Warszawa, 1975. - № 6. - S.289-290). Див. також: AGZ. - №13. - S. 214-261.
AGZ. - № .13. - S.117.
10 Ibidem.
11 Цей опис деякі дослідники приписують польскому історикові Янові длугошеві (Fridberg M Klejnoty // Rocznik Polskiego Towarzystwa heraldycznego. - R.1930. - Kraków,1931. - № s10.-S.86).
12 Драг у 1360 р. отримав від угорського короля маєтності на Закарпатті, в Марамарощині, до речі, давньому районі видобутку солі.(Czolovski A.Początki Modawji z wyprawy Kazimierza Wielkiego r.1359 // Kwartalnik historyczny. - Lwów, 1890. - S.24; Semkowicz W. O rodzie Dragów-Sasów // Miesięcznik heraldyczny. - Lwów, 1908. - N. - S.35 - 37; Wyrostek L. Ród… - S.3 -12.
13 Slovnik języka polskiego. - Warszawa, 1915. - T.6. - S.573.
14 Malecki A. Studja heraldyczne. - Lwów, 1890. - S.133-134. Герб Волощини-орел з півмісяцем і зіркою, Молдови - голова тура з півмісяцем, зіркою, сонцем.
15AGZ. - Lwów, 1872. - T.3. - S.111. Королівське надання 1395 р.
16 Wyrostek L. Ród… - S.106.
17 Демчук М. Слов"янські автохтонні особові власні імена в побуті українців ХІV-ХVІІІст. - Київ, 1988. - С.122.
18 Грамоти ХІVст. - Київ,1974. - С.82. Поручна грамота князів і бояр за князя Корибута. В цьому документі досить багато осіб з тюрськими іменами: Хома Бисюрмин, Максак, Иван Балакіревич, Сас Горбачевич со всею братією, Семен Ясманськи.
19 Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich. - Lwów, 1865. - S - 27; Snieżawski E. Zaginione dzieło historycznо - archeologiczne // Przegląd bibliograficzno - archeologiczny. - Warszawa, 1881. - T.1. - S.19-31.
20 З деякими неточностями він уперше опублікував витяги з твору в 1578р. (Paprocki B. Gniazdo cnoty. - Kraków. 1578. - S.1108).
21 Comes - означає граф, а на Закарпатті - наджупан, тобто голова королівської адміністрації в повіті (комітаті). До його обов"язків, зокрема, належали: збір воїнів свого повіту і ведення їх у бій під комітатським прапором.
22 Paprocki B. Herby rycerstwa polskiego. - Kraków, 1584. - S.548 - 549. З незначними уточненнями це ж повторив інший інший польський геральдик Шимон Окольскі ( Okolski S. Orbis Polonus. - Cracovia. - 1645. - № 3. - S.195-202).
23 Каzanczuk M. Staropolskie legendy herbowe. - Wrocław, 1990. - S.44-102.
24 Петрушевич А. Лингвистическо-историческиеисследованияопочаткахг.Львова… - Львов, 1893.- Вып.1.- С.172-173. Цікаво, що литовці називали русинів гудами (Там само. - С.69).
25 Грушевський М. Історія. - Т.3. - С.62.
26 Літопис Руський. - С.406. Ось цей фрагмент в оригіналі: "Именем Настасія, яже посаже потом за боярина угорського именем Дмитра" (Староруські Київські і Галицько-Волинські літописи: Острозький список (Хлебніковський) і Список Четвертинського (Погодінський). - Гарвард, 1990. - С.342). Наявне в літописі і в старині слово"посягати" (жити з кимсь, одружуватись - Срезневский И. Словарь древнеруского языка.-Москва, 1989.-Т.2.-Ч.2.-Стб.1226-1227) Стрепа зрозумів як отримувати посаг. Звідки і виникло в нього твердження про щедрі надання королем Данилом своїй племінниці Анастасії. У зв"язку з історією САса на Фрагмент літопису впрше звернув увагу Е.Свєжавскі (Swiezawski.Zaginione. - S.21). Розвинув цю гіпотезу А. Петрушевич (Лингвистическо.-С.161-181). Згаданий похід за своїми деталями більше схожий на військову експедицію 1285 р. (Літопис Руський.-С.406-407, 432-433). Що ж до Даниловичів, то вони, як прийнято вважати, походять від Данила Дажбоговича Задеревацького, діяча зламу XIV-XV ст. (WyrostekL. Ród… - S.78).
27 Грушевський М. Історія української літератури. - Київ, 1994. - Т.4. - С.166-170.
28 Він знайшов своє відображення у відомому ритуальному розі з Чорної Могили біля Чернігова, виявленому поряд з іншими багатими речами якогось князя середини Х ст. На ньому зображено орла, поряд з яким дівчина з луком і сагайдаком. За нею чоловік у кольчузі з луком в руках, який біжить до орла. Одна з трьох стріл летить йому в потилицю. (Рыбаков Б. Язичество Древней Руси. - Москва, 1988. - С.330-331).
29 Потанін Г. Восточные мотивы в средневековом европейском епосе. - Москва, 1899. - С.660-690. Ім"я Коеден могло походити від Kudan ( гість, весільна учта, шлюбна ніч; пряма кишка). - Древнетюрский словарь. - Ленинград,1969. - С.311, 324.
30 Анненков Н. Ботанический словарь. - С.- Петербург,1878. - С.215.  
31 Грушевський М. Історія української літератури. - Київ, 1994. - Т.4. - С.311, 324.
32 Тепер Дебеславичі за 12 км на південний схід від Коломиї. На це вказають: назва села, яка означаеє маєтність нащадків Доброслава, факт посідання ним Коломиї з округою. А найдавніші відомі власники села - Бота Мороховський (BoticzdeDobreslawycze) та Марко з Яніковиць - були найближчими сусідами Ілька Доброславича аж на Сянночині, де той до 1441 р. володів с.Долини. (WyrostekL.Ród… - S.46; AGZ. - Lwów, 1886. - T.11. - S.8, 64; AGZ- T.12. - S.222, 229, 230, 234, 427; AGZ. - T.13. - S.11, 243, 263, a1503; Haleski O.Z Jana Zamojskiego inwentarza Archiwum Koronnego: Materialy do dziejow Rusi i Litwu XV wieku // Archiwum Komisji Historycznej. - T.12. - Cz.l. - S.43). Бота мав за герб зображання стріли в ореолі, таке саме, як його сусіди по Покуттю, Юрій та Охрім з Тулукова. Тоді ж з 14 землевласників Коломийського повіту 4 мали за герб зображення півмісяця з зірками, 7 - різні  стріли, 2 - пів кола (півмісяць ?) з хрестом (Ibidem. - S.42 - 43).
33 Тепер Добротів за 26 км на північний захід від тієї ж таки Коломиї. (Бучко Д. Походження назв населених пунктів Покуття.-Львів, 1990.-С.69). Його засновником або власником був якийсь Добр [Доброслав?]
34 Поблизу сіл Розгірча та Семигинова - відомих з документів ХVст.володінь роду.Саме тоді шляхтич Шандро отримав від Данила Задеревацького дворище, "кде Доброславець сиділ". ЗНТШ - Львів, 1895. - Т. - 5. - С.2-3; ЦДІАЛ - Ф.- 5. - Оп.1. - Спр.247. - С.297. - 298. - Облята у 1742р. шляхтичем Антоном Сокольницьким досить недосконалої копії грамоти ( Wyrostek L. Ród… - S.83.). У 1427р. цей шляхтич підписався як "Szandro Dobieslawski (!) (Halecki O. Z Jana. - S. 184)
35 Відоме ще в 1653 -1672 рр. (ЦДІАЛ. - Ф.9. - Оп.1. - Спр. 140. - С.587-592; Спр.147. - С. 1395 -1397; Спр.157. - С.1183 -1191).
36 Згадка з 14-ХІ-1397р. (AGZ. - Lwów, 1906. - T. 19. - S.589).
37 Цю грамоту завірив ще король Владислав ІІ Ягайло 31 жовтня 1387р. Польська республіка. Головний архів давніх актів у Варшаві. - Метрика Коронна. - Кн.64. - Арк.149 зв. - 151 зв.
38 Wyrostek L. Ród… - S.60.-61. Згодом маєтності було розділено між різними гілками роду, які від своїх сіл іменуються вже Колодинськими, Тустановськими, Бориславськими, Любінецькими, Кропивницькими. Декілька з Доброславичів спромоглися здобути загальноукраїнську славу. Йдеться про публіцистів та  вчителів, братів Стефана(+ 1599) та Лаврентія (+ між 1630 та 1640) Зизаніїв Тустановських. Сином останньої з них, напевно, був знаний перекладач ієромонах Арсеній Сатановський (Тустановський ?). (Горбач О. Перший рукописний українсько - латинський словник Арсенія Корецького - Сатановського і Єпіфанія Славинецького. - Рим, 1968. - С.304-305).
39 Окрім того, німецький герб Саксен має вигляд половини орлиного крила. Не випадково, Саса мали чотири із чотирнадцяти землевласників Коломийського, "соляного", повіту (1427р.), а в маєтностях нащадків Дюли Саса в Мараморощині і Галичині видобували сіль.

Форма входу

Атрибутика роду Драго-Сас

© 2015 - 2017 Vysochanskiy-SAS | Всі права захищені

Joomla template created with Artisteer.