Спадкові матеріали

Ukrainian English French German Italian Polish Portuguese Russian Spanish

Івашківці - село, одне із найбільш привабливих сіл Турківщини. Воно розкинулося в долині ріки Стрий між горами Прутуч Верх (999,9 м), Сірою Кичерою та Бескидом за 57 км від районного центра і 51 км від залізничної станції Н. Яблунька на висоті 700 м н.р.м.

Населення - 45 селян. Дворів — 23. В 2000 р. тут не народилось жодної дитини, померло 3 особи. Підпорядковане Кривківській сільській раді.

Після Розлуча Івашківці — це друге село, яке вже давно прославило Турківщину мінеральною водою. Його назва походить від імені першого поселенця Івашка чи Івася Височанського. За легендою було три брати - Матвій, Мохно та Іван. Жили вони дружньо, але уподобання мали різні. Що подобалось одному, то не подобалось іншому. Тому-то і поселилися вони в різних місцях, які з часом стали називатися Матків, Мохнате та Івашківці.

Очевидно воно, як і Кривка, виникло в XV ст. Із цього далекого гірського села сигналів для людської цивілізації надходило не багато. Тим більше, що воно було приватним і тому ревізій майна не проводилось. Відомо, що десь на початку XVI ст. якийсь Думка Височанський віддає одному із трьох синів Матків і Івашківці 31.

Доля не завжди оберігала його від біди. В 1863 р. п’ята частина жителів померла від холери. Через 6 років в Івашківцях проживав 231 мешканець в 42 хатах24. Мешкали тут шляхтичі Ільницькі, Височанські, Комарницькі, Матківські, Жимонські, Осовські та інші. Десь з тих часів залишилися (західніше села) останки штольні, в якій добували руду для виплавки срібла265.

В 1900 р. в Івашківцях проживала 371 особа у 68 дворах, із яких 352 були греко-католиками (русинами), 13 - іудеями (євреями) і 6 - римо- католиками. 13 із них спілкувалися на польській мові, 6 - на німецькій, а решта всі — на укранїській23. Село належало до Матківської гміни.

Займалися селяни землеробством, вміло відгодовували худобу. В середньому на селянський двір припадало 0,83 коня, 3,78 голови ВРХ, 1,62 свині і 0,70 вівці23. За рахунок продажу худоби, перш за все за Бескидом, вони зв’язували кінці з кінцями. Виїжджали і на заробітки в Угорщину.

Світло освіти, як і взагалі цивілізації, заглянуло сюди пізно. Перша державна однокласна школа була відкрита в 1908 р. Вчителював Михайло Малецький. Жителі Івашківців проявляли вищу громадсько-політичну активність ніж в сусідніх селах. Того ж року при виборах посла до Галицького сейму взяло участь 16 виборців із 4310. При церкві св. Михаїла діяли церковне братство і Братство тверезості40.

В результаті довготривалих боїв за перевали в 1914-1915 рр. село було знищене, згоріла церква. А в тих будівлях, що залишилися в жалюгідному стані, проживало по 4—6 родин, а дехто мешкав в наспіх виритих землянках разом з худобою47. В таких жахливих умовах епідемії разом із голодом масово косили людей. В порівнянні із 1900 р. кількість жителів села зменшилась на 22,4%.24 В 1921 р. 288 його мешканців проживали тільки в 42 хатах і 18 примітивно пристосованих для житла будівлях. 280 осіб були греко-католиками і 8 - іудеями. За національністю перепис зовсім не відображав реальності. Всі 288 селян були поляками. Такої фальсифікації ніде більше в повіті не було.

До 1925 р. приміщення школи не було відбудоване. В 1936-37 рр. в чотирикласній школі два вчителі в одному класному приміщенні навчали 51 учня на польсько-українській мові45.

В наступні мирні роки село швидко розвивалося. Кількість жителів до 1939 р. в порівнянні з 1921 р. зросла на 31,9%.

Землеволодіння на середину 30-х років розподілялося так: 386,5 га сільгоспугідь належало українцям, 4,7 - церкві, 3 - євреям. А 289 га лісів володіли німці і євреї 16. Ще в 1921 р. віруючі відбудували свій храм.

У 1940 р. були вислані в Сибір сім’ї лісників Михайла Чижа та Івана Осовського. За роки німецької окупації розстріляно 12 односельців, 1 вмер після допитів і 23 вивезено на роботи до Німеччини 107. Із 16 чоловік, мобілізованих у Червону Армію, не повернулися до рідних домівок Микола М. Височанський, Йосип А. та Федір М. Ільницькі, Михайло А. Матківський, Микола І. Осовський - всього 12 чоловік 109.

Сільська церква св. Михайла була закрита більшовиками в 1961— 1989 рр., належить громаді УГКЦ. З припиненням діяльності радгоспу “Карпати” в середині 90-х років землю селяни розібрали. Тепер на двір припадає 2,41 га, 2,40 голів ВРХ, в т.ч. 1,22 корови, 0,30 коня, 0,83 свині. В селі є філія від Кривківської школи, Народний дім, медпункт, магазин.

Славу Івашківцям принесла цілюща мінеральна вода джерела “Порай”, типу “Солуки”. Ще в 1791 р. його вивчав відомий дослідник Гакет, а в 1906 р. - спілка австрійських аптекарів. Останні відкрили лікувальну установу, яку зруйновано в роки Першої світової війни. В 1932 р. аналіз води проведено Львівським професором Й.П. Парнасом, у 1937 р. збудовано спілкою лікарів санаторій.

В наш час (2000 р.) житель с. Красне Олексій А. Чичерський організував тут розлив мінеральної води. Чи завоює вона ринок, покаже час. Маючи такі унікальні природні багатства, село продовжує занепадати.

На 1 січня 2001 р. в середньому в дворі проживало тільки 2 мешканці. Нема жодної дитини до 5 років, а 12 осіб із 45 старші за 60 років. Його майбутнє цілком залежить від розвитку туризму і відпочинку в Україні.

За матеріалами Ю.І.Гайди
підготував автор електронного проекту
сайту —МихайлоВисочанський-Янкович

Атрибутика роду Драго-Сас

© 2015 - 2017 Vysochanskiy-SAS | Всі права захищені

Joomla template created with Artisteer.