Спадкові матеріали

Ukrainian English French German Italian Polish Portuguese Russian Spanish

Поселенцями Комарників з давніх часів були Комарницькі. Вони мали такі придомки: Блажкевич, Друдзь, Беденик, Домішек, Дружбич, Дудич (Дуда), Ядчишин, Федчак, Фагараш, Якса, Івашечкович, Павликович, Татаркевич, Сташкевич.

В Комарниках мешкали також і інші шляхетські родини — Вовчанські з Бачина, Созанські гербу «Корчак» з придомками: Ворона, Дабровський, Капустинський, Розвадовський та Урбанський.

Відомо, що виходець із Комарників Павло Комарницький закінчив своє життя в монастирі Василіан у Лаврові, де його і поховано. Ще на початку минулого століття в монастирі висів його портрет, що зображував Комарницького в лицарських обладунках при зброї.

В 1686 році в середу в святковий день св. Петра в оковах, перед городськими Перемишльськими актами Станіслав і Францішко Височанські забезпечили частину своїх маєтків в Комарниках (Отцям Домініканам) в Перемишлі на суму 1000 злотих. Таку саму суму записують Юстина і Микола Височанські Янковичі в Комарниках в 1708 році Отцям Василіянам в Добромилі.

В 1788 році Вінцентій Височанський записує певні ґрунти розташовані в Комарниках, у Рудавці та Самуїлові Домазорським - Шостакевичам.

На початку XX ст. тими землями володіли спадкоємці Марцеля Височанського – Янковича (з лінії автора проекту).

_____________________________________

І.Юсипович. Турківщина за завісою століть., Видавниче підприємство "Край", Львів, 1993


 

Комарники, село в Турківському повіті, 30 км на південь від Турки, 9 км на південний схід від повітового суду і пошти в Борині і 18 км від кордону з Угорщиною. Село розпадається на багаточислені присілки і частини, серед яких сім найзначніших, а іменно: Звожець (Зворець) від потоку тієї ж назви; Буковінка (Буковинка) назва від букових лісів, що росли колись на місці теперішніх орних полів; Дзівче (Дівче, а вірніше Ділче), від гори Діл (Дзял), за якою лежить сусіднє село Задзільсько (Задільське). Є легенда, що в цьому присілку під час епідемії холери в кінці ХVІвіку (1594 р. ?) всі мешканці вимерли, а залишилась тільки одна шляхетна дівчина. Показують навіть і могилу, до якої ця дівчина зносила всі трупи і ховала; Закічера, тобто за горою Кічера; Ровень над потоком Тростянець; Лазок (або Лазек, Ласкє); Ясень (Ясінь) і Блудна.Тому люди віддавна називають Комарники “Сім Комарників” (“SemeraKomarnyki”). До складу села крім цього входять наступні частини: Бутельський Потік - присілок, Береговець (Береховець) – присілок, Ясень (Ясінь) – присілок, Корчин – присілок.

Село займає значну територію, понад 8000 моргів, має вигляд ромбу, довжина від сходу на захід 8 км, а ширина з півночі на південь 5 км. На північ від села лежить Висоцьке Нижнє і Яблунів, на схід за Магурою Молдавсько, Задільське і Красне, на південь Мохнате і Висоцьке Верхнє, на захід Бутля і Бутелька Нижня. Село розложилось між пагорбами і горами; кожна його частина відділяється від інших одною або кількома горами, досить пологих і доступних. Дороги, що з’єднують різні частини села, досить незручні, тільки в останні роки їх почали направляти.

Ріка Стрий ділить село на дві нерівні частини. Тече вона крутим берегом від півдня з Висоцького Верхнього на північ до Висоцького Нижнього. З правого берегу доповнюють її притоки, найбільші з яких: Дівче, Ясень, Бутельський і Зворець, з лівого берегу: Буг, Тростянець (на картах позначений як Трусканець), Лазек, Корчин, Буковчин.

В долині Стрия лежать забудови села (церква 620 м), а в долинах потоків присілки і розрізнені групи будинків. Переважна більшість мешканців не будує будинків над водою, в низьких місцях, а тільки на підвищеннях і на пологих схилах. Долина Стрия піднімається до 616 м в південній стороні, при вході ріки в село і знижується до 608 м в другому кінці. На схід і на захід від Стрия піднімаються гори, розділені долинами числених крутих потоків. Найвище піднімається на сході від Стрия, в південно-східній стороні села, лісиста гора Зеленя, на висоту 877 м. Вздовж східної границі села з півдня на північ тягнеться пасмо Діл, висотою 856 м в південній частині і знижується до 825 м в північній. На північ від Зеленя виступає коротке плече Ясень. Починається воно висотою 821 м і йдучи на північний захід спадає до 743 м. На південній границі і на захід від Зеленя піднімається гора Гола до 793 м. Між потоками Зворець і Дівче здіймається Кічера до 793 м. На границі північній стоїть Зубовець 783 м. На півдні села і на заході від Стрия піднімається Ріх (Ріг) до 803 м, на північ від нього і на західній границі Верх Крокона до 800 м. Лівим берегом Стрия з 1859 року проходить повітова дорога, що з’єднує обвід Самбірський з обводом Стрийським і Угорщиною.

Великі землевласники мали: орної ріллі 695 моргів, луків і городів 226 моргів, пасовиськ 188 моргів, лісу 133 морга; дрібні господарі: орної ріллі 4096 моргів, луків і городів 649 моргів, пасовиськ 762 морга, лісу 509 моргів. Пасовиськ дуже замало і літом треба висилати волів на пасовиська до інших сіл, наприклад, до Гусиного, Довжків і т. п.

Ліси кругом смерекові, тільки 1/16 частина букових. Грунти на всій рівнині над рікою Стрий дуже врожайні, тільки в дощові роки все вимокає (наприклад в 1864 або 1882 р.). пагорби мають грунти глинисті, подекуди змішані з дрібним піском і не врожайні в роки посухи; як говорять місцеві люди брат брата не вродить.Без гною тільки один овес родить стабільно, яра пшениця досить добра, а озимина мало коли вдається.Зато відмінно родить на обробленій ріллі озиме жито, яке місцеві горяни (так звані Бойки) навчились засівати від німецьких колоністів понад 20-25 років тому. Сіють також досить багато льону і коноплі, з яких кожна господиня вміє виткати полотно. Мало дбають тут про садки, тільки в останні роки почали звертати більшу увагу на садівництво та бджільництво. Клімат досить суворий, зима триває зазвичай 6 місяців, тому не сіють в цих підбескидських горах кукурудзи, проса і фасолі. Брак пасовиськ змушує в останні часи до засівання конюшини. Коней тримають мало, застосовують їх тільки до борони, для всіх інших робіт служать воли. В цьому селі три кошари (шалаша), кожна на 300-400 овець.

Згідно перепису 1880 року мешканців було 2112 чоловік в селі і 17 на території двору панського. Будинків було 401 (з них три пустували), а родин 457. Чоловіків налічувалось 1045, а жінок 1067. За віросповіданням було 2014 греко-католиків, 25 римо-католиків і 73 єврея. Письменних чоловіків 75, а жінок 17. Мешканці Комарників на 2/3 складаються з шляхти і на 1/8 з хлопів. З 1845 року і шляхту почали брати до війська, якщо хтось не міг представити легітимацію, тобто підтвердження шляхетського походження. Кільканадцять заможних родин шляхетських вратили свої маєтки і не могли довести свого походження по причині того, що метрикальні книги в Комарниках сягали тільки до 1785 року, а більш старіші давно пропали.

Головним заняттям мешканців є рільництво і вирощування тварин, але ще донедавна, особливо влітку, значна частина бідніших людей ходила на заробітки за Бескид, тобто до Угорщини, звідки привозили досить збіжжя і грошей.

Дуже багато тут лине з уст людей різноманітних пісень, думок і коломийок і значну частину з них ксьондз Щесний Саламон помістив в своїй праці “Коломийки і Шумки з гутами, 9 арій народних, Львів, 1863”.

Шляхтич говорить ти” до хлопа, навіть якщо він набагато старший і заможніший, а хлоп, хоч би й заможніший, мовить до шляхтича “ви. Хлопи називають своїх дітей незмінними іменами хресними, наприклад Іван, Василь, Александр, Теодор (або Федір) і т. д.; шляхта, навпаки, хоче відрізнитись від хлопів, змінює ці імена на Ясьо, Васьо, Федьо, Лесьо і т. д. Хлоп більш схильний до пияцтва ніж шляхтич, холопки менше дбають про честь ніж шляхтянки. Зато хлопи працьовитіші, солідарніші і здібніші.Деколи буває, що в одній хатині живе дві, три або й чотири родини і не сперечаються між собою, а в шляхти одружений син не може вжитись з батьком навіть одного року. Хлоп є недовірливий, підозріливий але відвертий, а шляхтич солодкий в очі, але при цьому підступний, самолюбивий, погордливий і судитись скорий на руку. Антагонізм між шляхтою і хлоппами дуже значний, найбільше він проявляється, коли холопка виходить за шляхтича, або шляхтянка за хлопа, правда таке буває досить рідко.

Що до мови, то вона чисто руська, за винятком деяких латинських висловів, вживаних шляхтою, яка звикла до процесів, і деяких полонізмів. Акцент правильний (напр. дорожка, дорога, що означає коштовна (дорога) дорога; коса коса підтяла, що означає коса підтяла коса). Вимова як тут, так і взагалі в Бойків підкарпатських, більше наближена до української(напр. життя, щастя, шапка, п’ятниця); мова в загальному наближена до літературної мови; повсякчас вживаються вирази: веліти (наказувати), держати (тримати), слідно (замітно), сонний, вкусний (смачний), харч, дотепний, зоріє (світає), їстоньки (їсти), спатоньки (спати), полуднювати (обідати), панюшко (хресний батько), дівер (брат чоловіка), свест (сестра дружини), жовнця (сестра чоловіка), стричанек (двоюрідний брат), завічати (переказати), здеймя (пульс), метати (кидати), дешево, матня, істина, капітал, впирайтесь, шестерня, скотар (пастух), переліг (рілля, що раз в кілька років орана), перестойня (рілля, що через рік ореться), мякота (рілля орана кожного року). Слова тепер і церква тут вімовляються як тіпір і цірква.

Колись, 40 років тому, було в селі 12 броварів і гуральні, що спричинило значний моральний і матеріальний упадок. Але в останній час пішло на покращення. Від 1871 року завдяки старанням пробоща існує так звана золота книга” з 213 членами і від 1875 року “братство утримання з 324 членами. Люди також стають замітно багатшими, викуплено коло 800 моргів землі, а жидівські орендарі навпаки підупали.

Уряд гмінний в Комарниках складається з префекта (начальника гміни) вибраного 18-ма радними, війта (заступника начальника) і 4 присяжних (асесорів).

Парохія римо-католицька в Турці, а греко-католицька на місці, деканат височанський, дієцезія пшемисльська. До парохії належить Тростянець. З незапамятних часів були в Комарниках дві церкви. В кінці ХVІІІ і на початку ХІХ віку залишилась тільки одна, а коли й ця підупала, почала ціла шляхетська і хлопська громада спільними коштами будувати одну церкву на правому березі Стрия, в Зворцю, під заступництвом ZwiastowaniaN. M. P. (?)_______________ Шляхтич Петро Комарницький 6 квітня 1814 року випровадив з церкви війта Гаврила Плосканича, який колись належав до другої церкви, що дало повід для побудови другої більшої церкви під заступництвом Св. Миколая, на лівому березі Стрия. Тільки недавно оголошено остаточно, що парафіяльною є церква побудована першою. Всередині церква Св. Миколая дуже гарно оздоблена. На увагу заслуговує образ Трійці, царські ворота і інші образи настінні, намальовані alfresco. Братсво церкви парафіяльной старанням пробоща зібрало майже 8000 злотих і має намір поставити нову церкву з твердого матеріалу.

В селі є початкова однокласна школа, організована в 1878 році. Мова викладання руська (українська).

Про народження села, час його заснування і засновника нема жодних відомостей. Є тільки здогад між людьми, що назва походить від числених комарників (хат вівчарських, що стоять біля кошар, призначених для овець), які знаходились на гірських схилах і полянах між лісами.

Першим власником цієї місцевості мав би бути Комарницький, але в Висоцькому Верхньому є засновний лист, в якому Думка Височанський за короля Зигмунта І надає одному з своїх синів Висоцьке Верхнє, другому Комарники, третьому в свою чергу Матків і Івашківці. Пізніше Комарники розпались на кілька частин. Власником одної на протязі 140 років був такий собі Маркович (мав він 30 підданих), а протягом 100 років Устрицький, відтоді і до тепер шляхта називає хлопів з тої частини села “Устричаками”. В теперішній час власником однієї частини є Стрелецький, а другої Полянський.

Пам’яток давніх часів в Комарниках немає. Є тут поле назване Татаринівка. Про це поле говорять, що колись мешкав тут якийсь багатий Татарин, про якого розповідали різні дива. Інше поле зветься “Волошинівка”.

Від часів королеви Бони, яка забавлялась неодноразово в місцевих лісах полюванням, мала місцева шляхта привілей, за яким не давала своїх синів до війська, вільна була від панщини і всіляких данин, за винятком податків.

Вищенаведений опис (артикул) написаний на підставі даних представлених греко - католицьким священиком в Комарниках -- Щасним Саламоном.

________________________

Słownik geograficzny Królestwa Polskiego innych krajósłowiańskich. – Warszawa: nakł. Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1880-1914.

 

Атрибутика роду Драго-Сас

© 2015 - 2018 Vysochanskiy-SAS | Всі права захищені

Joomla template created with Artisteer.