Спадкові матеріали

Ukrainian English French German Italian Polish Portuguese Russian Spanish

Коли в 1772 році Галичина перейшла під крило Австрії, новий уряд зобовязав давню польську шляхту, яка проживала тут, підтвердити своє шляхетське походження.

Кілька князівських родів отримали затвердження свого титулу; родам, які при попередньому уряді були відзначені титулами воєвод, каштелянів, або достойників корони і т. д., було признано графський титул; іншим, які могли вказати предків, відзначених шляхетством урядом повіту, признано баронський титул Ці вищі ступені шляхетства надавав безпосередньо Монарх.

В свою чергу для перевірки шляхетства, лицарського ступеня і видання декретів про підтвердження шляхетства, так званих легітимацій, спочатку була призначена окрема Комісія*, яка складалась з пяти найзначніших громадян цього краю і називалась вона “Комісія Магнатів”. В 1782 році, в звязку з великою кількістю шляхти, що хотіла підтвердити свої права, функції Комісії були покладені на Суди Міські і Земські, збережені на той час від попередньої влади, розміщені по цілому краю, тому доступні для всієї шляхти. Для представлення доказів походження було призначено термін, який потім кілька разів продовжувався.

Для того, щоб видані Магнатами і Судами Міськими і Земськими підтвердження шляхетства стали дійсними, тобто в майбутньому могли бути доказом давнього шляхетства, вони повинні були вписуватись навічно до Книг Шляхти званих Метриками Шляхти, тобто мали бути імматрикульовані.

По закінченні терміну в 1788 році уряд розпустив Суди Міські і Земські, а Метрики Шляхти довірив вести Відділу Штатів (СollegiumStatuum), який урядував ще від 1782 року, тобто від часу запровадження Штатів в Галичині.

На той час ще не були закінчені всі заходи шляхти з ціллю підтвердження своїх давніх привілеїв, тому що дуже часто потреба збирання документів за кордоном викликала значну затримку. Відділ Штатів (CollegiumStatuum) розглядав докази, які представляла шляхта, і визнавши їх достатніми видававпідтвердження (легітимацію) як це робили колись Суди. Крім цього легітимація вписувалась до Метрик, якщо прохач погоджувався з встановленими умовами.

Така процедура підтвердження походження тривала до 1817 року, тобто до часу реорганізації Штатів і їхнього Відділу. В-подальшому право підтвердження шляхетства було тільки в Монарха.

За австрійського уряду до давньої галицької шляхти, яка підтвердила свої привілеї, додалась Шляхта нового надання лицарського ступеня (І-го ступеня), яка була знана в інших краях Австрії і яку відзначали додаванням слова von перед прізвищем

Для того, щоб новонадане шляхетство могло зрівнятись з давнім потрібно було отримати від Сейму indegnatзатверджений Монархом. Сейми надавалийого шляхті лицарського ступеня (І-го ступеня).Indegnat обов’язково треба було представити Губернатору краю і іншим особам, призначеним для цього Монархом.

В 1787 році Буковина була приєднана до Галичини, тоді ж буковинська шляхта приєдналась до галицької. Право підтвердження походження буковинської шляхти було надане також Відділу Штатів (CollegiumStatum).

Для підтвердження прав шляхти, яка проживала на території Західної Галичини було створено окрему Комісію. Після відокремлення цього краю шляхту, там же легітимовану, зарахували до Реєстру Шляхти Галицької. Таким чином, утворилась нова ієрархія шляхти, яка відокремилась від тої, що існувала в краях австрійських за давніх часів. З давнього складу залишились князі і шляхта лицарського штату; штат Магнатів поповнили графи і барони прирівнені до Шляхти І-го ступеня з добавкою приставки von перед прізвищем.

Імена шляхти, яка підтвердила своє походження, поміщенні в Книгах Маєстатичних (Метриках Шляхти), а імена тих, хто не дотримався формальностей і після утвердження Відділом Штатів давнього походження не зробив імматрикуляції поміщені в Актах штату. Якщо галицьке шляхетство було спадковим, то ці імена передавались новонародженим нащадкам: доказ походження був вузлом, який зв’язував синів, внуків і пізніші покоління з предками. Нащадків, які пізніше представляли докази свого походження від предків колись імматрикульованих, Відділ Штатів також записував до своїх книг.

Часто трапляється, в житті людей всяке буває, що представлення доказів звязку нащадків з попередніми поколіннями затруднене і зі зміною поколінь стає дедалі важчим. Це буває через схожість імен предків з різних родоводів і в одній родині, через втрату або неможливість відшукання метрик хрещення, незнання місця народження предків.

Керуючись цими обставинами і вбачаючи в цьому потребу видано даний Реєстр або Список Шляхти галицької і буковинської, який містить імена з підтвердженим титулом і походженням, а також імена правонаступників шляхетства. Такий список, фіксуючи родоводи, може стати в пригоді при відслідковуванні походження і полегшить зв’язування власного імені з іменем предка, на якому нитка родоводу обривається. Полегшене нове вписування потомків буде провідною ниткою для наступних і майбутніх поколінь.

Перш за все ми знайдемо тут Шляхту галицьку імматрикульовану, до якої долучені імена Достойників королівства, так званих Підкоморних, а також імена членів Сейму не імматрикульованих, але їхнє шляхетство не підлягає сумніву. Після Шляхти галицької записано буковинську. Нарешті додаток містить імена тих, які шляхетство довели, але через недотримання формальностей не були вписані до Метрик. Помістили ми в додаток також і тих, котрі підтвердили свої привілеї перед Відділом Штатів до 15 лютого 1857 року і ввійшли до Метрик Штату вже під час друку даного Реєстру.

Пояснення окремих рубрик:

Перша рубрика містить прізвище, приставку до прізвища (придомок), герб, ступінь шляхетства і імя дане при хрещенні. Ступені шляхетства поділені на князів, графів і баронів. Там де не вказано конкретно титулу мається на увазі шляхетство лицарського ступеня. Придомок і назву гербу відмічено інакшим написанням. Новонадане шляхетство І-го ступеня відмічене доданим в назві словом de.

Прізвище, яке записане на початку рубрики, означає особу, якій першій підтверджено або надане шляхетство. Далі чуть лівіше знаходяться імена нащадків (похідні): при них дописано ким доводиться дана особа легітимованому предку.

Цю рубрику замикає вказівка: якщо головною підставою запису в Списку служить Метрика Шляхти, то при іменах тільки придомки і при гербах вказано в яких підтверджуючих документах вони згадані. Звідси випливає, що хоч герби поміщені не при всіх родах, але їх вживання є правомірним, якщо пізніше були представлені докази.

Друга рубрика містить характеристики, наскільки про такі можна було довідатись з книг Шляхти.

В третій рубриці знаходимо повідомлення ким надане або підтверджене шляхетство: Магнатами, Судом Міським або Земським, чи Відділом Штатів, або ж Монархом затверджене чи надане. При неімматрикульованих прізвищах Членів Штатів вказівка, що їх до Штатів прийнято. При іменах Підкоморних згадка в якому році їм надано степінь. При іменах осіб, яким було надано indegnat, вказано рік його надання.

В період, коли Відділ Штатів не видавав сертифікатів шляхетства, так як саме доведення шляхетського походження вважалось достатнім правовим доказом приналежності до шляхти, при вписаних іменах додано: Відділ Штатів визнав походження доведеним (WydzialStanowuznaludowodnionempochodzenie).

Даний Реєстр займає значний об’єм тому, що в ньому записані імена осіб легітимованих першими (кількість таких найбільша), в ньому і ті, хто довівши походження дістали сертифікати шляхетства, а також ті, хто разом з наступними поколіннями при змінах кордонів краю підпали під іншу владу.

Найсвітліший цісар Юзеф ІІ видав в 1775 році патент, в якому своєю найвищою волею запровадив інститут Штату, Сейму, Відділу Штатів, а також зобов’язав Губернаторів краю отримувати від Сеймів indegnat і передавати його в підпорядкування Голови Штатів. Цим патентом утворено крайові Достоєнства Коронні, як для Магнатів, так і для кола Лицарського, крім цього надано право засідати в Сеймі львівським Арцибіскупам, Біскупам, Опатам і Капітулам, тобто місту Львову. Ці постанови, запроваджені цісаром Юзефом ІІ, цісар Францішек І підтримав реорганізаційним патентом 1817 року, запровадивши тільки деякі зміни в складі Штатів, серед яких право Університету Львівського мати представника в Сеймі в особі діючого ректора.

З огляду на ці постанови поміщено нижче в цій передмові імена Голів Штатів, Достойників, як духовних, так і світських коронних зі Штату Магнатів і кола Лицарського, з них Голові королівства з 1817 року приналежне перше місце. Згадано також в яких роках відбувались Сейми, записано цісарських Комісарів Сеймових і наостанок членів Відділу Штатів.

Пояснюємо тут, що Дигнітарів Штату Духовного згадано тільки тих, які наглядали костельні уряди в період проведення Сеймів, тобто від 1782 до 1788 року і після реорганізації Штатів від 1817 року аж до наших часів.

*) До Комісії належали: Вацлав Ієронім граф Сераковський - арцибіскуп львівський, Ян граф Замойський, Юзеф граф Вандалін-Мнішех - каштелян краківський, Ігнатій граф Цетнер - воєвода Белзький, Cтаніслав Потоцький – староста Белзький. Для чинності декретів потрібно було три підписи.

_________________________________________________________________

Бібліотека університетська у Львові : Шифр – 39549 ІІІ
Pеєстр шляхти галицької і буковинської у Львові.
В друкарні інституту ставропігійського, під
керівництвом Михайла Дзіковського. 1857


Форма входу

Атрибутика роду Драго-Сас

© 2015 - 2017 Vysochanskiy-SAS | Всі права захищені

Joomla template created with Artisteer.