Вище старого міста (Самбора) сидів на правому березі Дністра рід Сасів–Созанських. Початково перебував він близько містом у Яриловичах, але в 1392 році включив (втілив) цю місцевість до обшару міського Спитко з Фельштина (можливо Мельштина), а в заміну дав дякові Сенькові монастир Созань з тим, що може собі заложити село на довільному парві і може випасати худобу в лісах Спиткових, однак, має висилати на кожну виправу двох лучників. Сенько вказував пр акті заміни привілей князів руських на Яриловці, виставлений правдоподібно Опольчиком. На новій садибі бачимо його ще в 1422 році, коли перепроваджував границі між Созанем і Старим Самбором. На з’їзді гомабіяльним брав уже участь Іван з Созаня. Генеалогічна нитка уривається пізніше аж до років 70–х, в яких дідичів Станко з жінкою Федкою або Фемкою року 1478, Анна року 1480, Дмитро з жінкою Насткою з Турки, а також Петро, син Федка рік 1481, останній замінив свій наділ з Кмітою на солтиство (соленство) в Угерцях Саноцьких. Якась частина в Созані припала по матері Васькові Корнальовському. Дмитро залишив Петра і Іваська року 1500, а незнаний ближче Васько Івана і Танику, яка вийшла заміж у 1502 році за Іваська Винницького з Лукавиці.
Васько розпочав процес граничний з владикою Перемишльським Антонієм, який перейшов пізніше на Станка з синами Петра “Полупана” і дальших потомків. Петро одержав до 1530 року Тенуту Шаде в Самбірськім повіті. Павло Созанський підтвердив в 1535 році привілей на Созань, а через три роки пізніше відграничив село від Старого Самбора в товаристві Петра і Олександра Созанських, а також співвласника Вериги–Височанського.
В 1554 році ревіндикували (розділили) частину забраного ґрунту (поля) Петро і Павло, а також Яцек і Олександр Ямінські – родичі Созанських з Ямни. Непорозуміння з владикою закрив суд підкоморський 1555 року, перед яким постали сім Созанських, два Ямінських і три Височанських. На фоні майнових непорозумінь закинув Павло Созанський на нешляхетське походження Ямінських, але оскаржені очистили себе перед судом Перемишлянським в 1559 році, підтверджуючи приналежність до гербу Сас.
________________________________________
Wyrostek Ludwik. Ród Dragów-Sasów na Węgrzech i Rusi Halickiey. Kraków 1932. s.53