Спадкові матеріали

Ukrainian English French German Italian Polish Portuguese Russian Spanish

Ко­роль Вла­дис­лав Ягай­ло на­дав у 1431 р. Ван­чі Во­ло­хо­ві з си­на­ми Ход­ком, Іван­ком і Зан­ком се­ло Тур­ку над річкою Стри­й, та землі від міс­це­вос­ті Ісаї аж до угорсь­ких гра­ниць. Дар­чим ти­ту­лом влас­ни­ки ма­ли ви­си­ла­ти чо­ти­рьох луч­ни­ків на кож­ну вип­ра­ву. До­ку­мент цей під­твер­ди­ли Зан­ко з Ход­ком у 1444 р., причому ко­роль заз­на­чив, що обид­ва при­шель­ці з Угор­щи­ни. Зан­ко жив ще в 1469 р., бо в той час поз­був­ся Тер­но­ви на ко­ристь Яц­ка і Мель­ка зі Сто­рон­но­го. Про­тя­гом дру­гої по­ло­ви­ни XV ст. роз­ло­мив­ся ро­до­вий пень і рів­но­час­но зрос­ла йо­го кіль­кість, обій­ма­ю­чи за­го­ро­ди: Яво­ру по­ни­ще, Іль­ник ви­ще, а Ясе­ни­цю на схід від Тур­ки. Ви­від ок­ре­мих лі­ній ус­клад­нює ду­же ве­ли­ке чис­ло ро­ди­чів. Правдопо­діб­но, по­том­ки Зан­ка осі­ли на Яво­рі, Ход­ка — на Тур­ці, а Іван­ка — на Іль­ни­ку.

У 1481 р. Нас­тка, жін­ка Дмит­ра Со­зансь­ко­го, пок­ли­ка­ла бра­тів Вась­ка і Сень­ка з Тур­ки що­до бать­ків­щиз­ни по Сень­ку, на­пев­но по­том­ку Ход­ка. Кількісний склад бра­тів ви­яв­ля­єть­ся за до­ку­мен­таль­ни­ми згад­ка­ми від 1495 р., а са­ме: Бог­дан, Яц­ко, Івась­ко, Фед­ко і Ро­ман — з на­ді­ла­ми в Тур­ці, Яво­рі та Ясени­ці. Це є си­ни Вась­ка і стри­єч­ні Ди­мит­ра по Федь­ку. Сво­є­му стри­йо­ві (дядько­ві) Шим­ко­ві ма­ли да­ва­ти що­ро­ку 2 фло­ри­ни, 2 се­ри во­лось­кі і один попруг. В Іль­ни­ку си­дить на той час Мік­лош з Іг­на­том (1491 р.), піз­ні­ше Пет­ро 1505 р. і Іван 1508 р., Олюх­на по Іг­на­ту 1550 р. за Вась­ка Кор­не­льовсь­ко­го. Си­ни Яц­ка з’явля­ють­ся вже в 1501 р. Це є Лу­каш, Мі­хал, Іг­нат, Олек­сан­дер. Іван Яворсь­кий по­сі­дав у 1512 р. сол­тис­тво у Ба­рань­чи­ках. У кри­тич­но­му для Самбірщи­ни ча­сі, у 1519 р., заз­на­ли збит­ків та­кож і ро­до­ві доб­ра Ту­рець­ких, оскіль­ки влас­ни­ки не ма­ли мож­ли­вос­ті під­твер­ди­ти дав­ні­ших прав і при­ві­ле­їв на влас­ність (1510–1540 рр.). А вже по­пе­ре­дньо Урусь­кі одер­жа­ли пра­во ви­ку­пу Ясе­ни­ці в 1517 р., але влад­на ре­ві­зія і ви­лу­чен­ня завершено 1538 р., ко­ли до Тур­ки при­ї­ха­ла спе­ці­аль­на комісія.

З ме­тою уз­год­жен­ня ста­ну влас­нос­ті з по­пе­ред­нім опи­сом гра­ниць у надавчих до­ку­мен­тах роз­по­ча­ла­ся ду­же жва­ва суперечка слів між влас­ни­ка­ми ґрун­тів прик­ла­да­ю­чих ори­гі­на­ли на­дан­ня голові комісії, який іден­ти­фі­ку­вав сло­ва при­ві­ле­їв на ко­ристь скар­бу Сам­бірсь­ко­го ста­рос­тва . Справа в тому, що сло­ва на­дав­чо­го ак­ту „се­ло... з лі­са­ми... по­ля­ми... лу­ка­ми... річ­ка­ми, во­да­ми та по­тіч­ка­ми, що з них ви­ті­ка­ють" обій­ма­ють ге­ог­ра­фіч­ну те­ри­то­рі­аль­ну одиницю тобто ці­ле те­ри­то­рі­аль­не з’єд­нан­ня. Для Ту­рець­ких це бу­ло ос­нов­ним пи­тан­ням, тому що вже дав­ні­ше во­ни за­ли­ши­ли Ясе­ни­цю, Яво­ру, Іль­ник, Ільни­чок (За­вад­ку) і Мель­нич­не, про це голова комісії став на позиції, що незапе­реч­на влас­ність Ту­рець­ких за­ми­ка­єть­ся у прос­тих лі­нях між се­ла­ми, наз­ва­ни­ми в до­ку­мен­тах, і на цій під­ста­ві виз­на­чив но­ві гра­ни­ці, які про­хо­ди­ли по час­ти­ні спір­ної те­ри­то­рії, а не­рід­ко при­суд­жу­ва­ли ці­лі осе­лі ко­ро­ле­ві. Пе­ред ко­мі­сі­єю постали: Ди­митр, Олек­сандр і Фед­ко Ту­рець­кі, Ро­ман і Ми­хай­ло по Фед­ку Яворсь­кі, а та­кож Іван Мік­ла­ше­вич Іль­ниць­кий. Від Фед­ка по Іг­на­ті з 1501 р. взя­ла по­ча­ток лі­нія Яворсь­ких з при­дом­ком Шус­ті­йо­вич, яка здій­сни­ла в 1671 р. ви­ве­ден­ня ди­нас­тії, але без гер­бу "Сас".

Сини і внуки тих, хто дістав від короля Ягайла Турку й цілу Турчанську околицю, почали називатися Турецькими, ті, що осіли в Яворі — Яворськими, а ті, хто отримав наділи в Ільнику — Ільницькими.

Рід перших дідичів Турки надзвичайно швидко розмножився. Протягом півтора століття так розродилися й роздрібнилися, що вже знаходимо їх не тільки в Турці, Ільнику і Яворі, але й вгору по річці Стрий. Осідають у Мельничному, Комарниках, Верхньому Висоцьку, Маткові, Мохнатому, Івашківцях, Жупанах під самим угорським кордоном. Від тих місцевостей беруть прізвища, утворюючи нові роди: Комарницьких, Височанських, Матківських, Жупанських. Роди швидко розростаються. Кілька десятків дідичів одного села, що носять одне прізвище і приналежні до одного гербу, змушені, щоб відрізнятися, прибирати різні прізвиська, так звані “придомки”, які походили від імен батьків або індивідуальних рис шляхтича чи родини.

Їхній герб “Сас”:

Поле щита голубого кольору, на ньому зображено жовтий або золотий місяць, обернений рогами догори. На кожному розі є по одній зірочці з шістьма променями, посередині місяця стріла обернена наконечником вгору. Над короною знаходиться павичевий хвіст з другою стрілою, яка проходить крізь нього справа наліво.

Так описують герб Папроцький Ogerbach”, ст. 547, Окольський, том 3, ст. 195, Несецький том 4, ст. 43.

Лицарськими ділами під час ясної ночі цей герб заслужений, про це говорять зірки і місяць з стрілою на голубому полі. Гербівники не пишуть про походження цього гербу, тільки згадують, що він перенесений до Угорщини з Саксонії і було відчеканено монети з червоного золота з цим гербом, так як хтось з цього роду був підскарбним Угорського Королівства і за його заслуги дозволено йому вибити такі гроші для вічної пам’яті його героїчних справ.

З Угорщини до Русі герб був принесений графом Гуйдом, главою роду Сасів і гетьманом військовим. Коли він прибув до Русі з військом своїм, то примкнув до Данила Короля Руського, Лева його сина і інших князів Руських, які хотіли відібрати собі Галичину. Залишившись при королеві Данилі зі своїми знаменами, позначеними тим гербом, воював проти польських королів, не раз здобуваючи перемоги.

Данило Князь і Король Руський оженив Гуйда з своєю кровною родичкою і надав йому обширні волості з багатсвами. Дружина народила Гуйду сина, якому згаданий вище король при хрещенні дав своє ім’я – Данило і від нього згодом пішли Даниловичі, про що явно виражається Войцех Стрепа в 1236 році, починаючи так: “Eo tempore Comes Huyd cum non contemnendo exercitu venit ad DucemDanielem, MasoviamomnemDuceorbat, LeoneDucecumRussisiLitvanispopulanteiperagranteic.

Так як граф Гуйд розмовляв на саському діалекті, тобто походив з Саксонії, то названо його Сас і герб його також Сас, як розповідає Папроцький і Окольський (том 3, ст. 195).

Гербом “Сас” позначені багато родів. Всі вони волосько-румунського походження, що прибули до Польщі з Семигороду для рицарської служби.

Історик Длугош, який жив у тих часах, коли король Ягайло наділяв землі своїм рицарям, що іменували себе Сасами, характеризує їх як правдомовних, войовничих і сильних, говорить про них, що не вимагали високих постів, не боялися крові, але воліли жити в мирі.

_________________________________________________________

Wyrostek Ludwik. Ród Dragów-Sasów na Węgrzech i Rusi Halickiey. Kraków 1932.s.68

Атрибутика роду Драго-Сас

© 2015 - 2018 Vysochanskiy-SAS | Всі права захищені

Joomla template created with Artisteer.