Спадкові матеріали

Ukrainian English French German Italian Polish Portuguese Russian Spanish

Яворські гербу Яніна. Жили в Малопольщі. Петро згаданий в актах краківських в 1441 році. Миколай, спадкоємець села Купімір, біля 1470 року, був згаданий в Lib. Benef. Ян і Станіслав, спадкоємці на Яворі, згадані в Книгах податків в Сандомирському повіті.

Яворські гербу Єліта. З землі Пшемисльської, пишуться “з Явори і мають приставку (придомок) Саріуш. Ян, в 1582 році спадкоємець на Лютославицях Серадзького повіту, мав синів: Валентія, Яна, Миколая і Якоба.

Ян одружився з Лютославською і від неї залишив сина Миколая, в якого від дружини Палчевської був син Кшиштоф-Станіслав, який одружився з Зофією Осецькою і мав синів: Юзефа і Станіслава; з них Юзеф, скарбник Брацлавський, в 1716 році спадкоємець Єжова, Вільчиськ і інших., з дружинами: Пелагеєю Міноцькою і Марціаною Стадницькою дітей не мав, а Станіслав, від двох дружин: Терези Грабковської і Францішки Войцеховської, залишив синів: від першої - ксьондза Томаша, Юзефа і Богуслава, а від другої - Антонія і Яна, які писались“з Лютославиць” і легітимованих в Галичині в 1782 році без вказання гербу.

Юзеф, другий син Станіслава і Грабковської, спадкоємець маєтків Мереня і Квапінки, скарбник Брацлавський в 1750 році, від дружини Катерини Хлопицької мав сина Казимира, легітимованого в Галичині в 1782 році, віце-регента міського Бецького, писара земського Чховського, а наприкінці, радника суду шляхетського Львівського; по ньому залишились, від Маряни Бонтанівни, сини: Вінцентій, стольник Новогродський в 1791 р., Ципріан і Юліан; з них, Юліан від першої дружини Теклі Ягнятковської залишив дочку Теодору, яка вийшла за Ігнатія Ябельського і синів: Флоріана і Юліана, а від другої дружини Маряни Войцеховської - синів: Владислава, Казимира і Стефана.

Богуслав, третій син Станіслава і Грабковської, чесник Буський в 1750 р., потім стольник Новогродський, від дружини - Хелени Лещинської, мав синів: Альберта-Вінцентія, Францішка-Боргіаша і Яна-Непомуцена, легітимованих в Галичині в 1782 р. З них, Альберт-Вінцентій, спадкоємець Єжова і Вільчиськ, від Юстини Плешинської мав сина - Юзефа-Яна, по якому від Юзефи Майхровичівни були сини: Юзеф Євгеній і Леопольд; по Юзефу і Анелі Зарицькій був син Ігнатій-Юзеф, а по Леопольду і Теофілії Бахрівній – сини: Броніслав-Зигмунт, Болеслав-Ян і Владислав-Леопольд, професор Краківського університету.

Якоб, третій син Яна “на Лютославичах”, спадкоємець Кодраб’я в 1624 р., мав синів: Яна-Миколая і Станіслава, по якому від дружини Радзятковської залишився син Ян, який одружився з Пеговською і від неї залишив синів: Казимира Станіслава і Марціна. Марцін, спадкоємець маєтку Скарбек, від дружини, Анни Дунін-Вольської, мав сина Марціна, по якому залишився, від Констанції Лабуської, син Францішек, підполкoвник гвардії кінної коронної, який від дружини, Людвіки з Гершдорфів, залишив дочку Александру, яка вийшла за Станіслава Подоського, і синів: Теодора, Юзефа, Кароля, Яна, Францішка і Людвіка, легітимованих в Галичині в 1782 р. (Збірник дор. М. Дуніна-Вансовича).

Яворські гербу Косцєша. В воєводстві Сандомирському і на Мазовші, звідки перейшли до Литви. Андрій з Явори, комірник кордонний сандомирський в 1426 р. Михайло, досвідченний військовий, кілька десятків років служив у війську, декілька разів попадав в неволю, втратив в битвах руку і ногу; за заслуги отримав від короля Зигмунта ІІІ нагороду і на прохання війська в 1623 році дістав пожиттєву пенсію. Марцін підписав елекцію 1648 року з Сандомирським воєводством. Шимон, син Войцеха, одружився з Анною Пелка, згаданий в актах радомських від 1688 року. Ян і Станіслав – з воєводством Краківським, Петро, одружений з Анастасією Уленецькою -–з воєводством Плоцьким, Андрій – з землею Варшавською, Фабіан і Владислав – з землею Добринською, а Юзеф – з воєводством Белзьким, в 1764 році підписали елекцію.

Петро, син Андрія і Анастасії Брумінської, спадкоємець Рацибовичів-Брумінів, бурграф сохачевський в 1720 р., одружився з Францішкою Санковською і мав від неї дочку Францішку, яка вийшла за Валентія Млоховського і сина Вавринця, по якому залишилась дочка Юзефа одружена з Юзефом Кобилецьким (Don. Vars., Книги Міські Черські).

Єжи, син Бартоломея, власника села Корчиська, згаданого в актах серадзьких в 1592 р., мав сина Войцеха, який залишив сина Бартоломея, а той залишив сина Станіслава, син якого мав сина Андрія і внука Михайла; Михайло одружився з Зофією Лесневською і від неї мав сина Юзефа, по якому від Маряни Вигановської був син Александр, одружений з Терезою Лопатецькою і у них був син Михайло, спадкоємець маєтку Котарвиць в повіті Радомському, легітимований в Королівстві в 1840 р. З цієї лінії, Станіслав, син Томаша, Філіп, син Станіслава, а також Вінцентій і Станіслав, сини Михайла, легітимовані і Королівстві в 1850 році.

Станіслав, син Богуслава-Юзефа, спадкоємця маєтку Маковіце в 1731 р., мав сина Андрія, одруженого з Маряною Згленицькою, син від якої Сильвестр легітимований в Королівстві в 1844 р.

Ян, стольник мозирський в 1712 р., мав синів: Юзефа і Францішка; Якоб, син Юзефа, залишив сина Габрієля, одруженого з Катериною Вишомірською, син від якої Марян легітимований в Королівстві в 1855 році, а Павло, син Францішка, мав сина Яна, одруженого з Теодорою Старинською, син від якої легітимований в Королівстві в 1855 році.

Яворські гербу Сас. Графи і шляхта. Значно поширені на Русі Червоній і в Малопольщі. Їх пращури Ванча з синами: Ходком, Янком і Занком, які походили з Угорщини, дістали від Владислава Ягелли в 1431 р. пустирі звані Турек, на Русі Червоній. Заложили на них три поселення: Турку, Явору і Ільник; привілей батька синам затвердив король Владислав ІІІ в 1444 р., а їх нащадки: Роман Яворський, Дмитро Турецький, Івасько і Федір Ільницькі, власники села Турка землі Пшемисльської, отримали від короля Зигмунта І підтвердження своїх прав власності. Від цих трьох сіл, вище згаданих, взяли прізвища три родини: Турецькі, Яворські і Ільницькі; Яворські поділились на кільканадцять ліній, відрізняючись придомками: з Явори, Цибович, Фаєвич, Голдич, Косачевич, Котарбович, Петрашевич, Пйоркович і т. п.

Лінія, яка бере початок з Явори, постійно аж до останніх часів була вірна Греко-католицькій вірі і гаряче ставала на її захист, навіть коли інші лінії перейшли до унії або до католиків. З лінії Греко-католицької віри: Сильвестр, біскуп переяславський, був одним з найзатятіших противників унії костела на Синоді брест-литовському в 1596 р. Базиль, посол на Сейм в 1648р., протестував проти скасування посади біскупа пшемисльського Гулевича. Стефан, василіян, теолог, професор і казначей в Києві, здобувши прихильність Петра І, був названий ним арцибіскупом рязанським, а в 1702 р. Патріархом московським; в 1721 році був Головою найвищого Синоду, помер в 1722 р.

З інших ліній. Самуель, комірник земський саноцький в 1650 р. Єжи і Стефан підписали елекцію в 1697 р. з воєводством Руським. Ян, стольник мозирський і ротмістр королівський в 1712 р. Якоб, підчаший теребовлянський, від Анни Буковської мав дочку Ядвігу, котра вийшла за Мацея Залеського, мечника черського в 1740 р. Кароль, мечник овруцький, був одружений з Катериною Охринською в 1742 р. Андрій, мечник мозирський, мав синів: Францішка і Андрія- Миколая в 1750 р. N., писар саноцький приблизно в 1750 р., зібрав значні маєтки, які його брат, канонік Пшемисльський, успадкувавши, обернув на благо костелу, заснував Капуцинів в Кросні і підняв з упадку кілька костелів, а іменно в Саноку і Ліску. Стефан, скарбник хелмський в 1764 р. Єжи, підчаший нурський, одружився з Магдаленою Новоселецькою і мав від неї дочку Мар’яну, котра вийшла за Людвіка Соболевського в 1770 р. Бонавентура, регент королівської казни в 1768 р. Грегор, помічник судді, а Юзеф, комірник пшемисльський в 1780 р. Базиль, війський буський в 1780 – 1794 р. Юзеф і Ян, офіцери в війську коронному в 1790 – 1794 р. Вінцентій, радник повіту Солецького в 1813 р. Ігнатій, підписар судовий в Стопниці в 1825 р. Теодор, підполковник, і Станіслав, декан опатовський в 1830 р. Захаріаш, син Андрія, урядник в губернії Подольській в 1859 р. Генрик, син Михайла, суддя трибуналу в Плоцьку в 1874 р.

Якоб і Андрій, сини Яна і Анни Комарницької, внуки Петра і Анастасії Кульчицької, в 1793 р., а сини Якоба і Хелени Вітковської: Ян-Амос, Михайло, Щепан і Андрій в 1805 р. легітимовані в Галичині з придомком Балович.

Яцек, син Михайла і Катерини з Ігнасовичів-Яворських, внук Самуеля і Мар’яни з Ільницьких, в 1782 р., а Грегор - син, Ян, Юзеф, Андрій і Миколай – внуки Яцка, в 1849 р. легітимовані в Галичині з придомком Цибович.

Яцек, Ян, син Станіслава, внук Александра, Грегор, син Михайла і Марії Ортинської, Антоній, син Стефана і Мар’яни Шептицької, Александр і Еліаш, сини Станіслава і Анастасії Снятинської, Миколай, Андрій, Базиль і Антоній, сини Базиля, Симеон і Томаш, сини Грегора, Базиль, син Андрія, Самуель і Миколай, сини Андрія, Михайло і Єжи, сини Яцка і внуки Самуеля, Ян і Михайло,сини Стефана і Мар’яни Досковської, Ян, син Яна, з сином Миколаєм, а також Александр, син Стефана, Александр, Теодор і Ігнатій-Еліаш, сини Александра, Ян і Миколай, сини Стефана, легітимовані в Галичині в 1782 – 1845 р. з придомком Червакович.(Черчович).

Теодор і Павло, сини Яна і Хелени Копистинської, внуки Яна і Єфросинії Туранської, легітимовані в Галичині в 1782 рю з придомком Червакович-Худа.

Тадеуш, Юзеф, Антоній і Казимир, сини Александра, син Тадеуша – Павло і внуки: Кароль-Ян і Михайло легітимовані в Галичині в 1782 – 1834 р. з придомком Дубик, а Антоній з синами: Феліксом, Вінцентієм і Яном, а також Вінцентій з синами, Миколаєм і Каспером і інші записані до Книг Шляхти Мінської губернії в 1802 р. як Дубики-Яворські.

Стефан і Павло легітимовані в Галичині в 1782 р. з придомком Фаєвич.

Єжи і Ян, сини Яна, Ян, Теодор і Ян, сини Яцка, а також Єжи, син Єжи, в 1782 р., а Петро, син Яна і Анастасії Паславської, внук Яцка, в 1801 р. легітимовані в Галичині з придомком Голдич.

Антоній, три Яна, два Єжи, Ян, син Яна, Щепан і Теодор легітимовані в Галичині в 1782 – 1850 р. з придомком Голдич-Леневич, а Грегор, син Яцка, Михайло,Еліаш і Ян з синами: Грегором і Теодором легітимовані в Галичині в 1782 рю з придомком Голдич-Ворончак.

Антоній-Андрій, три Базиля, чотири Грегора, три Якоба, два Михайла, Мацей, Миколай, Онуфрій, два Петра, Самуель з сином Яном, Шимон, два Щепана, чотири Теодора, а також Миколай, внук Базиля, Францішек і Ігнатій, сини Миколая, легітимовані в Галичині в 1782 – 1844 р. з придомком Горошкович.

Ян, син Андрія, Ян, син Теодора, Якоб з синами, Мацеєм і Михайлом, Михайло, Андрій і Петро, сини Базиля, Базиль, син Андрія, комірник белзький, Базиль, Дмитро, два Яцки, три Грегора, Миколай, Александр, Самуель, три Теодора, Ян, Захаріаш з синами: Томашом, Ігнатієм і Грегором, а також Алексій легітимовані в Галичині в 1782 – 1832 р. з придомком Ігнацевич.

Щепан, три Грегора, два Єжи чотири Александра, сім Янів, Лукаш, два Базиля, Миколай, чотири Теодора, Константин, Еліаш, три Андрія, два Петра, два Михайла, Яцек, Базиль, Михайло, два Яна, а також Базиль, Яцек, Ян і Михайло, сини Александра, Ян і Грегор, внуки Теодора, Андрій, внук Яна, а також Михайло і Андрій, внуки Яна, легітимовані в Галичині в 1782 – 1842 р. з придомком Йосиповичабо Юсипович.

Павло, два Яна, два Єжи, Дмитро, Щепан, Базиль, Миколай, Юзеф, Станіслав з сином Лукашом і його сини, Щепан і Ян легітимовані в Галичині в 1782 – 1808 р. з придомком Косачевич, а Теодор і Людвік, сини Станіслава і Магдалени Янковської, з придомком з Явори Косачевич в 1806 році.

Щепан і Петро, брати, легітимовані в Галичині в 1782 р. з придомком Котарбович.

Петро, син Шимона, два Яна, Андрій, Теодор, Михайло, Грегор, Стефан і Базиль легітимовані в Галичині в 1782 – 1806 р. з придомком Ліскович або Лискович.

Чотири Теодора, два Грегора, ксьондз Теодор, три Базиля, Миколай, плебан в Лосинцю, Павло, два Базиля, три Михайла, три Яна, Петро, Каєтан, Юзеф, Щепан, Казимир, два Стефана і Ігнатій, а також Петро, син, а Ян і Якоб, внуки Михайла, Миколай, син і Юзеф, внук Юзефа, легітимовані в Галичині в 1782 – 1854 р. з придомком Мартич.

Петро, Михайло, Антоній і Якоб, сини Стефана, внуки Андрія, легітимовані в Галичині в 1795 р. з придомком Мірийович.

Два Миколая, Лукаш, Панталеон, Щепан, Тадеуш, десять Янів, два Петра Габріель, два Грегора, Павло, три Михайла, Яцек, Каєтан, два Теодора, Єжи і Еліаш, а також Щепан і Ян, внуки Михайла, Ян, Лукаш, Авксентій, Теодор і Андрій, сини Яна, внуки Миколая, Ігнатій, син, Якоб, внук Миколая, Петро і Лукаш, внуки Миколая, легітимовані в Галичині в 1782 – 1849 р. з придомком Острашевич.

Ян з внуком Петром, Миколай і Базиль, сини Михайла, Антоній, син Андрія, Данієль, Щепан і Ян легітимовані в Галичині в 1782 – 1841 р. з придомком Петрашевич.

Ян, син Станіслава, Константин, син Яна, Томаш і Єжи, сини Стефана і Мар’яни Комарницької, Стефан, син Єжи, а також Онуфрій, Михайло і Базиль, внуки Константина, легітимовані в Галичині в 1782 – 1833 р. з придомком Пйоркович.

Два Яна, Дмитро, Яцек, Лукаш, Єжи, три Базиля, Теодор, Щепан, Петро, Мартин, Станіслав, Андрій, Еліаш, Ян, син Теодора, Ян, син Петра, Ян, син, Константин і Якоб, внуки Петра, Александр, син і Теодор, внук Станіслава, легітимовані в Галличині в 1782 – 1846 р. з придомком Пішкович, а Грегор Назянзенський, суддя, а потім Голова суду пшемисльського, Александр, комірник кордонний, Базиль і Андрій, сини Стефана, легітимовані в Галичині в 1782 році з придомком з Явори і Турки Пішкович.

Петро, син Єжи і Мар’яни Городиської, внук Яна і Таціанни Білінської, правнук Михайла і Мар’яни Тушинської, легітимований в Галичині в 1782 р. з придомком Пішкович, одружився з Терезою Кропивницькою і від неї мав синів: Яна, Миколая, Теодора і Якоба. З них Теодор, радник суду кримінального у Львові, від дружини Катерини Кучинської залишив сина Аполінарія-Якоба, посла на сейми галицькі і до ради держави, міністра Галичини, таємного радника і кавалера австрійських орденів 1891 р., по якому від дружини Отилії Маліновської були сини, Казимир, одружений з Марією Хращівною і Тадеуш.

Якоб, наймолодший з синів Петра і Кропивницької, мав сина Яна, помер в 1901 р., по якому від Юлії з Бандровських були сини: Миколай, радник суду апеляційного в Сараєво, Юзеф, плебан греко-католицький в Лучинцях, одружений з Наталією Чапецькою і Володимир.

Павло, Базиль і Єжи в 1782 р., а Андрій, син Базиля, в 1805 р. легітимовані в Галичині з придомком Романович.

Андрій, син Яна, Щепан і Теодор, сини Яна, Теодор і Щепан, сини Яцка, Михайло, син Теодора, Єжи, син Базиля, Михайло, син Александра, Михайло, Мацей і Щепан, сини Єжи і два Яна в 1782р., а Францішек, син Яна, в 1796 р., а також Миколай, син Грегора і внук Михайла, Ян, син, Миколай,Юзеф, Щепан і Якоб, внуки Єжи, Грегор, син, Ян і Теодор, внуки Єжи, і Нарцис-Мартин, син Яна, в 1822 – 1834 р. легітимовані в Галичині з придомком Шустейович.

Два Яна, Павло, Єжи, Михайло і Андрій в 1782 р., а Базиль, син Грегора і внук Павла, в 1830 р. легітимовані в Галичині з придомком Зубович.

Андрій, Дмитро, Грегор, три Яна, Ігнатій, Михайло, Томаш, Юзеф, Войцех, син, Францішек, внук Яна, а Онуфрій і Базиль, внуки Андрія, легітимовані в Галичині в 1782 – 1846 р.

В Юзефа-Казимира, спадкоємця села Маковіце в 1731 р., був син Юзеф, який мав сина Себастьяна, по якому залишився від Мар’яни Камінської син Павло, суддя миру в Варшаві і спадкоємець маєтку Залізна Воля в Ловицькому повіті, легітимований в Королівстві в 1840 р.

Юзеф-Войцех, субделегат любельський в 1735 р., мав сина Юзефа, по якому був син Ян-Бартоломей, директор канцелярії генеральної прокуратури, легітимований в Королівстві в 1842 р., який від дружини Пелагеї Косінської мав сина Рудольфа в війську російському.

Сини Фелікса, підчашого віденського в 1758 р., Вінцентій-Казимир і Ігнатій-Кароль; сини Вінцентія-Казимира: Діонісій, Францішек і Теофіл легітимовані в Королівстві в 1842 р.

Ян, субделегат любельський в 1761 р., мав синів: Антонія і Михайла; Антоній, одружений з Вікторією Фалковською, залишив сина Вінцентія, урядника в Варшаві, легітимованого в Королівстві в 1848 р., а Михайло, одружений з Катериною Осінською, мав синів: Владислава і Генриха, урядника судового, легітимованих в Королівстві в 1852 – 1854 р.

З лінії Яворських цього гербу на Русі Червоній, яка пишеться з Явори-Бобронич. По Теодору від Мар’яни Креліцької був син Андрій-Антоній, староста котельницький в 1742 р., який від дружини Констанції Сєкеринської залишив дочок: Ксаверію, вийшла за Антонія Городиського, підчашого звенигородського, Францішку, вийшла за Казимира Лібішовського, Катерину, першой шлюб з Михайлом графом Коморовським, другий з Войцехом Городиським і двох синів: Юзефа і Габрієля, які в 1779 р. отримали титул баронський, а в 1782 р. титул графський в Австрії від цісара немецького Юзефа ІІ з відзнакою на гербі – щит поділений на чотири частини, в центрі щит з гербом Сас; в першій частині герб Задора, в другій частині герб Топір, в третій герб Єліта, в четвертій герб Рогаля. Над щитом пять шоломів, на першому гербові оздоби гербу Єліта, на другому гербу Задора, на третьому гербу Сас, на четвертому гербу Топір, а на пятому гербу Рогаля.

Граф Юзеф, мечник житомирський в 1762 р., писар міський львівський і комірник земський пшемисльський в 1772 р., таємний радник австрійський в 1785 р., кавалер ордену Св. Станіслава в 1791 р., а також член Штатів Галицьких і шамбелан австрійський в 1791 р., мав дві дружини: Ельжбету Дунін-Лабецьку, від якої син Александр, одружений з Теклею Броницькою, скарбничанкою віслицькою, від неї залишив сина Станіслава і другу, Анелю Ореховську, міщанку пшемисльську, від неї дочка, Сюзанна, вийшла за Вінцентія ксьондза Воронецького і сини: Гюго, одружений з Євою Ящовською і Людвік, по якому від дружини Анни з Вакарих залишився син Юзеф, а той мав сина Гугона, поручника кірасирів австрійських.

Граф Габрієль, спадкоємець маєтку Ропчиці, член Штатів Галицьких в 1782 р., шамбелан Станіслава Августа і кавалер ордену Св. Станіслава в 1782 р., мав дві дружини: Маряну Залеську, мечниківну черську, і Теклю Батовську, від якої дочка Катерина-Іоанна, вийшла за Францішка графа Старенського. Граф Габрієль мав крім того прийомних дітей: дочку Леопольдину Наталь-Яворську, дочку Христини Наталівни, і сина Габрієля-Адама, сина Антонія (?) і Іоанни Бедалеївни, він був поручником військ австрійських і мав від дружини Мар’яни Бутьяген сина Габрієля, одруженого з Юзефою-Камілою графинею Вітцум де Екстаедт, вони мали сина Габрієля.

Казимир, член Штатів Галицьких, Францішек, син Стефана, Ян, син Базиля, Ян, син Яна і Барбари Шумлянської, внук Юзефа і Катерини Папарівни, Грегор, Михайло, Миколай, Ян, Базиль і Антоній, сини Яна і Катерини Луцької, внуки Базиля і Мар’яни Тухальської, Ян, Дмитро і Лукаш, сини Дмитра, внуки Михайла, Юзеф-Бенедикт, син Якоба, Михайло, Станіслав і Шимон, сини Яцка і Анастасії Мартиновської, внуки Романа, Ігнатій, син Домініка і Маряни Тустановської, внук Яна і Маряни Сроковської, Юзеф і Миколай,сини Томаша і Констанції Гранжевської, внуки Станіслава і Маряни Віснєвської, а також брати Михайло і Самуель, внуки Самуеля, Ян і Базиль, сини Базиля і Катерини Туранської, легітимовані в Галичині в 1782 -–1852 р. (Збірник дор. М. Дуніна-Вансовича).

Діонізій, син Вінцентія і Теклі з Кроткеських, народ. в 1801 р. в селі Опатівка Опатівського обводу, поступив на службу в 1820 році в третій полк піхоти лінійної і в 1825 р. отримав чин підпоручника; з 1831 року поручник, того ж року дістав підвищення до чину капітана 23 полку піхоти і отримав Золотий Хрест VirtutiMilitari.

Ян, син Антонія і Мар’яни, народжений в Варшаві 1787 року, поступив на службу в 1808 р. до другого полку піхоти Кс. Варшавського і в 1818 р. став підпоручником в корпусі ветеранів; брав участь в кампанії 1809 року проти Австрії, а в 1812 році був в битвах під Смоленськом, Ярославом і Красним, за що отримав Срібний Хрест LegiiHonorowej.

Мартін, син Михайла і Мар’яни з Зарембів, народжений в Варшаві 1776 р., поступив на службу в 1794 р. до кавалерії народної; підпоручник французських військ з 1805 р., переведений в 1812 році в чині поручника до 7 полку Ліги надвіслянської, а наприкінці служби був штабскапітаном третього округу жандармів. Брав участь в кампаніях: від 1797 р. до 1801 р. – в Німеччині, від 1803 до 1805 р. – в Італії, а від 1808 до 1813 р. – в Іспанії; одружився з Урсулою Мождженською, залишив сина і дочку.

Теофіл, син Ігнатія і Теклі Семонської, народився 1800 року в селі Бичаях Подольської губернії, поступив на службу в 1820 році до 7 полку піхоти, в 1831 р. був поручником адьютанта польового при генералі Малаховському; нагороджений Золотим Хрестом VertutiMilitari.

Войцех, син Юзефа і Мар’яни з Прибиловських, народився 1808 року в Сандомирі, поступив в 1828 р. до 7 полку піхоти лінійної і в 1831 р. став підпоручником в 12 полку піхоти (Книги Військові).

Мацей,син Войцеха і інші легітимовані в Цісарстві і записані до Книг шляхти Волинської губернії в 1847 – 1848 р.

_____________________________________________

ГЕРБІВНИК УРУСЬКОГО.

(відділ рукописів, бібліотека ім. В. Стефаника ).

Уруський Северин: Родина.

Гербівник шляхти польської.

Том. І – ХV і доповнення. Варшава 1904 – 1932.

Атрибутика роду Драго-Сас

© 2015 - 2018 Vysochanskiy-SAS | Всі права захищені

Joomla template created with Artisteer.