Спадкові матеріали

Ukrainian English French German Italian Polish Portuguese Russian Spanish

Продовжуючи роботу, яку розпочав Тимур Височанський, спробуємо розглянути розселення Височанських гербу SAS на Україні. Але спочатку, для ясності, зупинимось на певних моментах трактування культурно-духовних надбань родів, які належать до гербу Drag-Sas. Це стосується всіх кровноспоріднених родів, як то Яворський, Ільницький, Височанський, Комарницький та інших родів гербу Drag-Sas.

Є великою помилкою вважати, що слово «шляхта» лайливе, криве або нехороше. Якщо будь кого з нащадків графа Ванчалуха, приміром людину яка носить прізвище Яворський чи Ільницький, запитати: «З якого ти роду?», то правильна відповідь завжди однозначна – «З шляхетного роду Яворських (Ільницьких) гербу Drag-Sas». Отже. «Шляхта» - слово походить від давнього північнонімецького «slacht» (сучасне Geschlecht – порода, рід). Тобто позначає окрему касту в людській спільноті, виділяє окремий лицарський рід. Шляхтичі – вільні люди. Родовиті і знатні. Таким чином слово шляхетний вказує на приналежність до певного роду, до певної породи людей, яка виокремилась, викристалізувалась, виросла в процесі історичного розвитку людства в окремий рід. Це виокремлення роду мало три основні елементи ідентифікації роду, а саме мову, релігію та геном (кров). І якщо в подальшому деякі нащадки графа Ванчалуха змінили мову, змінили релігію, то однак в них залишився спільний, отриманий від батька геном – ДНК роду. Саме завдяки геному Ільницькі з Казахстану і Ільницькі з Польщі зовні схожі, як дві каплі води. Це як порода арабських скакунів, чи ахалтекинця у світі коней – скрізь однакова. Як люблять казати в Росії (рус) – «Чиж. Он и в Африке – чиж». Але на відміну від коней у Homo sapiens є не тільки зовнішність, екстер’єр, та характер. Людина має ще і дух. Багатий духовний світ, високу мету, ідеали та суспільну мораль. Мораль свого роду насамперед. Якщо хочете, своєрідний фатум роду. Все це записано мовою символів на гербі роду (див. Руни і герб САС). В трьох словах вона звучить так – Честь, Справедливість, Шляхетство. Саме за ці людські чесноти і цінують рід Drag-Sas у світі. Від угорських та польських королів, від Данила Галицького, який запросив нашого предка до себе і до наших днів. Цей шляхетний гено-код передається разом з прізвищем і фамільним гербом від батька до сина. Він проявляється в усіх сферах життя – військовій справі, духовності, культурі, науці, мистецтві тощо. Практично у всіх сферах, матеріальних і духовних, вписані досягнення представників роду. Завдячуючи цьому, сьогодні представники роду Drag-Sas бажані гості, і не тільки як гості, в Угорщині, Польщі, Молдові, Австрії, Румунії, Білорусії, Литві, Російській Федерації, Канаді, Аргентині, США та інших країнах світу. Там, де в ціні такі громадянські риси, як – духовність, ідеали, мета, моральні цінності.

Стосовно гербів. Як сказано вище, батько разом зі своїм гено-кодом передає у спадок сину своє прізвище і свій фамільний герб. Тобто герб свого роду. Якщо син рідний, у жилах тече кров своя, я не чужого лицаря, прізвище теж батьківське, а не придумане чи взяте чуже, то і герб по праву успадковується рідними дітьми. Чому ж запитаєте, не зовсім точно кажуть, приміром - Яворські гербу Ястржембець. Звідки у окремих представників роду з’являються окрім основного(фамільного) і інші герби, адже у сина може бути лише один батько, один гено-код і відповідно син належить до однієї родової спільноти свого родового герба. Звертаємо увагу, що наразі розглядається не процес герботворення, а процеси успадкування та користування гербами.

Знаним родам, які мають свій стародавній шляхетний герб немає потреби видумувати нові, або брати/прикриватись чужими. Але і від успадкованих з молоком матері відмовлятись не годиться. (Це смертний гріх – автор проекту). Кожний представник роду крім основного, первородного може використовувати і інші, успадковані герби. Тоді у представника роду з’являється великий герб, в який входять так звані малі герби, тобто герби всіх гілок роду. В гербах королів та імператорів це були герби земель, які входили до складу держави. На них прослідковується процес державотворення. Відображається процес розвитку держави, а не процес розвитку роду.

На відміну від цього геральдичного процесу монархів Європи, в українських гетьманів великий герб роду підкреслював родове походження, кровну спорідненість. Він складавсь, приміром, з 4 менших гербів, а саме герба діда та бабки по батьківській та материнській лінії. Відображав герби не земель, а родів в їх генетичному, тобто кровному, зв’язку. Звісно, серед них, на передньому плані, родовий герб центральний (перший), так би мовити, основний, той який ідентифікував власника за ДНК крові у приналежності до свого роду. Свого батька. Саме так слід розуміти вислів, Яворські гербу Ястржембець. Тобто це Яворські гербу Drag-Sas , які успадкували ще і герб Ястржембець від прабабки тощо і послуговуються ним також. Але, якщо говорити тільки Яворські гербу Ястржембець і ігнорувати всі інші герби, до яких причетні Яворські, а тим більше не визнавати свій родовий герб, то тут, через непорозуміння, недалеко і до «царя-самозванця». Типовий для історії випадок претензій на чужий герб, титул, спадок. З усіма наслідками.

Таким чином не рідкість, що у шляхетного пана чи пані може бути ще зо 3-4 герби. Наприклад, окремі Камінські гербу Drag-Sas, мають успадковані герби Вукри та SAS II. Інші Камінські можуть мати і мають інший набір гербів, успадкованих від своїх знатних предків. І ці герби визнають за свої не тільки на батьківщині, а й в інших державах. Це наше родове багацтво. Наш нетлінний духовний скарб. В цьому розумінні кровної спорідненості представники роду з однаковим прізвищем предка, безумовно, кровні родичі не залежно від інших гербів, якими так чи інакше послуговуються.

Тепер перейдемо до карти розселення Височанських в Україні, яка склалась на початок ХХI сторіччя. За статистичними матеріалами 2014-2017 років, беручи до уваги прізвища чоловіків/жінок (схожих) та не враховуючи дітей, маємо, в загальних рисах, таку картину:

АРК – 10/12 (25)

Вінницька обл. – 52/64 (119)

Волинська обл. – 8/11 (20)

Дніпропетровська обл. – 29/33 (66)

Донецька обл. – 13/27 (44)

Житомирська обл. – 13/16 (57)

Закарпатська обл. – 26/30 (60)

Запорізька обл. – 2/3 (5)

Івано-Франківська обл. – 70/69 (146)

Київська обл. – 18/23 (46)

Кіровоградська обл. – 14/17 (47)

Луганська обл. – 3/5 (8)

Львівська обл. – 271/308 (багато)

Миколаївська обл. – 26/37 (71)

Одеська обл. – 30/39 (83)

Полтавська обл. – 5/6 (21)

Рівненська обл. – 9/16 (25)

Сумська обл. – 4/7 (11)

Тернопільська обл. – 13/18 (51)

Харківська обл. – 6/10 (17)

Херсонська обл. – 18/18 (36)

Хмельницька обл. – 29/39 (115)

Черкаська обл. – 27/30 (58)

Чернівецька обл. – 8/9 (17)

Чернігівська обл. – 5/5 (10)

м.Київ – 15/30 (66)

м.Севастополь – 3/2 (6).

До схожих попали, як правдиво схожі прізвища, так і записані з явними допущеними граматичними помилками. Наприклад, Вісочанський з Одеси, або Височанськая з Севастополя. До речі, хто не звертає увагу на букви у прізвищі в документах – ризикує не лише своїм майбутнім, а й майбутнім дітей. Ризикує стати (рус) «Иваном, не помнящим родства». Історія помилок і перекручень позбавляє нащадків духовних надбань і герба. Шляхетні Винницькі з Винників і Вінніцькі з усіма можливими варіантами зміни букв і написання, які думають (щиро переконані), що їх прізвище від назви обласного центру м.Вінниці, тому, на жаль, яскравий приклад. В результаті – «Іван» без герба. Без родоводу.

Аналізуючи статистику, варто згадати ті великі непоправні втрати, які поніс рід Височанських у минулому ХХ сторіччі через війни, революції, голодомори, геноциди та інші нещастя, які прокотились (і не один раз) Україною. Тих ненароджених дітей, того цвіту роду, який не з’явився на світ. Ці негативні впливи на демографічну ситуацію, вочевидь, стосуються і всіх інших кровноспоріднених родів в Україні. Ще жорсткіші умови виживання роду, і це підтверджує статистика втрат, подекуди, були лише в східній країні з «Сибіром та пустелями Казахстану», суворими навіть до кримських татар. Тут не враховувались також жінки роду Височанських, які вийшли заміж і зараз мають у спадку герб предка графа Vancza Valachus, але інші прізвища. Прізвища своїх чоловіків.

В цілому, є надія, що картина розселення Височанських в Україні – миттєвий знімок динамічного процесу, близька до істинної в межах статистичної похибки.

Wolodymyr de Weryha-Wysoczański-Dmyrykowicz,

Galicia wysoczanski_v@ukr.net

Атрибутика роду Драго-Сас

© 2015 - 2018 Vysochanskiy-SAS | Всі права захищені

Joomla template created with Artisteer.