Що насправді означає назва міста Турка, та чому стародавнього шляхетного лицаря, графа Ванчалуха, записали у Грамоті короля — кінним лучником. Ось що розказують історичні джерела.

    Як показують дослідження вчених мовознавців, люди, приходячи в певну місцевість, приносять з собою свою древню культуру, мову і звичаї. Зі своєї мови і духовності вони вибирають доречні слова, які згодом стають власними назвами гір, річок, лісів, боліт тощо, а також поселень. Так виникають назви вулиць, кутків, хуторів, сіл, міст, столиць. На сьогоднішній день вважалось, що нам ніби відоме походження назви м.Турка в Галичині. За офіційними версіями все виглядає так: “За найвірогіднішою версією назву місто одержало від первісних диких биків — турів, які водилися в навколишніх лісах.

За іншою версією вона походить від назви воріт-веж «турія», «тур'я», «турня», які стояли при в'їзді в місто. Назва міста не має нічого спільного з турками.”

     В тому, що назва міста не має нічого спільного з турками, треба погодитись, бо це дійсно так. І з турами, як великими звірами, які водились в горах, можливо, теж. Це не стосується і відомого столового прибору для приготування кави. Але назва міста, не безпідставно можна припустити,  має щось спільне з графом Ванчею Волохом, який отримав в нагороду за свої військові подвиги  цю землю від короля Польщі Владіслава II Ягайло. Король навіть пише, що не тільки робить подарунок, не тільки виявляє свою королівську милість, а й бажає втішити їх виявом “нашої ласки”. Отже з королівської грамоти дізнаємось, що польський Король Владислав Ягейло - надав землі 27.06.1431 року у власність графа Ванчалуха (м.Турка, Явора, Ільник).  Саме граф Ванчалух (Vancza Valachus) з синами Ходком, Іванком, Занком та найменшим Стефаном загадали нащадкам таку загадку. Що означає назва Турка (Turka, in terra Russiae), яка має втішити, та що значить такий запис — “...сам Ванча з синами і їх законними нащадками повинні з’являтися на службу до будь-якого нашого військового виступу і зобов’язуються виставляти нам і нашим спадкоємцям чотирьох лучників на конях...“?

      В документі наданому графу Ванчалуху не сказано, хто заснував  нашу ферму (віллу) -  villam Turka, але цілком можливий і такий розвиток подій, за якого Ванча з синами після Грюнвальдської битви 1410 року спочатку поселились (осіли) в Галичині і заснували своє родове  гніздо з іменем Турка, а опісля в 1431 році король Владіслав II Ягайло, який був  вже і сам  не молодий, бо мав 69 років і прожив ще три роки, подарував своєму полководцю і ровеснику Ванчі Волоху  villam Turka і прилеглі землі. Як нам відомо з історії гербу САС, рід з якого походить  Vancza Valachus прийшов у Червону Русь, а затим і в Польське королівство з Угорщини. Але перед цим, в Угорщину він прийшов з Саксонії. Оскільки в Угорщину предки Ванчі Волоха прийшли, як християни східного обряду, які розмовляли слов'янською (староукраїнською мовою зрозумілою в Києві (див.Замисел княгині Ольги і Драго-Саси), то з собою вони принесли свою віру, свою мову, свою культуру та кров. В Угорщині їх називали саксами, як вихідців з Саксонії, хоча це стародавні сакси, які були там до приходу німецьких племен (тевтонів), які потім теж стали називати себе саксами. Отже наші сакси, як православні слов'яни що розмовляють староукраїнською мовою, прийшли з Саксонії в Трансільванію, яка входила в Угорське королівство (див.Мій лицарський герб Драг-Сас). За ентнічним походженням, ймовірно, це були укри (вукри) або принаймі з слов'янських племен Саксонії, які утворювали один з трьох відомих слов'янських племінних союзів у Європі IX-го століття (див.Про походження Drag-SAS). В Червоній Русі, а згодом і в Польському королівстві їх звали волохами (влахами), як вихідців з Волощини, яка належала Угорщині. Волохами, або русо-влахами їх називали і Константинопольські патріархи (див.SAS у золотий вік Молдовської Церкви). З 950 року і до 1431 року рід Ванчі Волоха гербу САС тісно пов'язаний з Угорщиною.  Тому польські літописці та геральдики пишуть, що герб САС прийшов у Польщу з Угорщини. Угорщина військово підтримувала слов'ян в боротьбі з тевтонами. А у Константинополі, з якими вукри і рід САС, згідно Візантійських літописів, тісно співпрацював, можливо, що і приняв хрещення (але вже точно підтримував духовні зв'язки і  отримував духовну підтримку з 839 року), угорців називали грецьким словом Туркі. В ті часи Візантійський імператор активно підтримував саксів слов'янського етнічного походження (укрів)  і широко залучав їх до християнізації язичників у Європі (див.Замисел княгині Ольги і Драго-Саси), зокрема і в Угорському королівстві. У Візантійському літописі про це написано написано. “В это время Константинопольский Патриарх Феофилакт (933-956) рукоположил монаха  Иерофея во митрополита Туркии - так в греческих. хрониках называли Венгрию. Туркия была в числе новых миссионерских митрополий, которые Византия устроила для обращения варварских племен.”  Можна згадати і про Угро-Волошську митрополію східного обряду, яка була заснована в 1359 році. Цікаво, що першим архіреєм про якого збереглися достовірні відомості був Пахомій, ігумен монастиря св.Михайла в Мармароші, які напряму пов'язані з воєводою Драгом, та його легендарним батьком Драгошем з «Летописи оттоли начася произволением Божием Молдавская Земля». Ось поетичний, літературний опис тих подій з народного фолькльору. За молдовською легендою Драгош зі своєю улюбленою собакою Молдою гнався за туром з Карпатських гір (від Турки), аж до Дністра. І у місці, що тепер зветься Бруень, тура таки вполювали. Але вірна сука Молда загинула. Всю цю місцевість назвали Молдовою. А мисливець за турами, воєвода Драгош, став першим молдовським правителем.

      Драгош, його сини Драг, Сас, Балк. Стефан належали, як і Ванча, до роду і гербу SAS (див.Граждане Украины претендуют на культурно-историческое наследие Молдовы). Вони, без сумніву були з одного сасівського роду Івана Вода і зараз основна інтрига полягає в тому, щоб розібратися наскільки близькими кровними братами вони є за родоводом.

Таким чином з Ванчею Волохом, або до нього грецьке слово Туркія могло потрапити  на іншу сторону Карпат. Звісно, що воно, і для волохів і для греків, означало одне й теж саме — Угорщина (друга Батьківщина лицаря  Vancza Valachus). В цьому сенсі слова стародавньої грамоти Польського короля переводяться на українську мову, як моя вілла (ферма, поселення, село) Турка. Отже, з грецької м.Турка буквально переводиться, як Угорське місто. Тобто Угорський, а не Турецький. Таким чином назва має стосунок не до турків, а до угорців, мадяр. Тому це, без сумніву на думку короля, втішило свого соратника, перевіреного в битвах лицаря — Vancza Valachus з Угорщини (Туркії по-грецьки). Як відомо з історії Великого князівства Литовського, Ванча Волох приєднав до Польського королівства чимало Подільських земель і встановив кордон між цими державами по річці Мурафа (Вінницька обл.). А на тому, лівому березі р.Мурафи, було Брацлавське воєводство і герб Комар. Тому у короля вибір був великий і можна було подарувати не ліси і хащі, а землі значно багатші, але не ближчі, не рідніші.

Як слідує з німецьких та візантійських хронік рід Драго-Сас у дев'ятисотих роках вже був хрещений. Однак, аналіз старослов'янських та угорських літописів показує, що Драго-Саси прийняли хрещення навіть раніше, ніж у 900 році. Як відомо, рід і герб САС підтримував протягом багатьох століть дуже тісні зв'язки з Константинополем. Тому немає нічого дивного в тому, що з стародавніми саксами(вукрами) візантійського обряду грецьке слово Туркія з Константинополя потрапило спочатку в Угорщину, Трансільванію, Мармарош, а звідти в Галіцію, де трансформувалось в українське Турка.

    Отже, якщо розглянути грецьку версію походження слова Турка, яка пов'язана з графом Ванчалухом, то це слово треба розуміти , як УГОРСЬКИЙ. Така розгадка однієї з загадок  Vancza Valachus. Одним словом, запитайте у грека, що означає Турка.

      Інша загадка полягає в тому, щоб розібратись — Чому в Грамоті 1431 року записано про обов'язкову участь у всіх військових походах Ванчі Волоха і його синів, як кінних лучників, а не просто лицарів на конях з мечем, списом, або іншим видом зброї? Ключі до розгадки цієї стародавньої загадки теж знаходяться у Царгороді і пов'язана вона з мадярами. Основною ударною силою угорців за часів князя Арпада, та його сина Жольта (Золтан, 907-947) була легка кавалерія, кінні лучники, які влучно стріляли з лука на повному скаку. Вперше мадяри з’явились на Дунаї у 862 році, як союзники Великоморавського князя Ростислава. З тих часів вони стали і військовими союзниками укрів гербу SAS (див.Укри:Міф чи реальність?).  Протягом першої половини X ст. рухлива кіннота мадяр легко вислизала від важкої лицарської німецької кінноти, жорстоко та майже безкарно  спустошувала майже всю континентальну Західну Європу. Угорські лучники на конях легко перемагали німців, італійців, лотаринців, бургундців, французів, іспанців і в 944 році зіткнулися навіть з арабами в Іспанії. За нього угорці були жахіттям Західної Європи. Згодом німці навчились протистояти мадярській легкій кавалерії. У відповідь внук Арпада, князь Геза (972-997), створив важку кавалерію. Історики вважають, що це йому допомогли зробити німці-шваби (тевтони). Вона складалась в основному з найманців (варягів, хорватів, болгар) під командуванням німців. Однак порівняння історичних фактів і джерел говорить, що скоріш за все це були ніякі не німці, а стародавні сакси гербу САС, укри за етнічним походженням, які під тиском тевтонів вже перебрались до своїх військових союзників угорців в Трансільванію.  Який сенс було німцям готувати і навчати ворожу армію, яка чимало “залила їм за шкіру сала “. Те що лицарі гербу САС ні в чому не уступали німецьким лицарям, а також їх присутність в Угорщині та пряма зацікавленість у зміцнені угорського війська свідчить на їх корить у цій справі. Можна зробити висновок, що військовими експертами, інструкторами, командирами, яких історики помилково називають німцями, були в дійсності стародавні сакси з племені укрів (слов'янського племінного союзу) гербу САС (див.Психогеометрія гербу Drag-Sas). Саме від угорців з’явилася стріла на гербі САС. З Саксонії — шестикутні зірки. З Візантії півмісяць. Від укрів — синє поле. Від поляків (або з Червоної Русі) — червоне. Геб SAS настільки багатогранний, що маємо і географічно-державницьку версію його походження, а не тільки духовну (див.Руни і герб САС). Все це, як виходить, збереглося протягом 350 років і тому лицаря з Угорщини Ванчу Волоха та його синів король Польщі у своїй Грамоті називає кінними лучниками, тобто так, як було загально прийнято називати кінного лицаря в угорському війську. За тодішньою класифікацією, певно, Ванча Волох і його сини служили командирами у важкій кавалерії, яка, як показано вище, вже була в Угорщині давно. Історичним фактом є те, що граф Ванча Волох, як полководець, очолював військову експедицію на Поділля.

    Отже кінний лучник у стародавній грамоті 1431 року вживається у сенсі кінного угорського лицаря в обладунках і в повному бойовому споряджені, який майстерно володіє своєю зброєю — не тільки мечем, зокрема і луком. Саме такі лицарі-воїни протистояли німецькій броні, виграли Грюнвальдську битву (1410), врятували слов'янський світ від експансії тевтонів, служили rex Poloniae  Владіславу II Ягайло і мали й надалі приймати участь у всіх військових походах і битвах.

    Таким чином стародавня історія Візантії, Угорщини, Польщі, України проливає світло на суть походження слів і розкриває нащадкам загадки графа Ванчалуха.

Wolodymyr de Vancza-Weryha-Wysoczański-Dmyrykowicz, Galicia Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.