ВАНЧО ВОЛОХ
Хто він в історії і хто його нащадки?
Постать славного середньовічного лицаря Ванчі Волоха знана з історії. Він був не лише лицарем, але й високоосвіченим шляхтичем, проявив свій талант в часи владарювання короля Владислава Ягайла.
Досліджуючи генеалогію роду Височанських, авторові довелося пізнати величезну кількість матеріалів, статей з книжок, часописів і рукописів, історичних розвідок, заархівованих в різних місцях світу. Є припущення, що Ванчо народився в рік Куликівської битви. Може й звідси така геройська натура цієї постаті. Варто сказати, що старий Ягайло в 1322 році, маючи близько 70 літ, і не маючи наслідників, пошлюбив 17-річну русинку Соньку, котра народила йому синів Владислава і Казимира. Весною 1434 року Ягайло простудився і помер. Звідки ж беруться судження про приблизний рік народження Ванчо Волоха? В 1444 році Ванчо вже був або дуже старий, або не жив взагалі. Його ім’я не згадується при описі походу 20-літнього Ягайлового сина, короля Владислава, під Варною, В описі з’являється постать сина Ванчі – Ходка. Як він, так і його сини – лицарі: Ходко, Занко, Іванко, і інші його нащадки були мужніми і безстрашними. Були заслужено і щедро обдаровані суспільством і королівською владою. Вона наділяла їх великими землеволодіннями у верхів’ї Стрия (Турка, Явора, Ільник, Комарники, Висоцьке). Безумовно, що нащадки Ванчі розселялися як по українських, так і інших територіях. Могли оселитися і у Височанах, і в Турянську – Туранську (тепер Польща). Остання назва, мабуть, від прізвища Турецьких (чи Туринських). Села ці розміщені в середній течії річки Ослава, притоки Сяну. А недалеко Галича при Дністрі розміщена Височанка. Як підказують історичні архівні матеріали, тут оселялися як кревні, так і прямі потомки Ванчі. Але саме таки Турка і Висоцьке були колискою тих осадників Височанських над Ославою, Сяном і Дністром.
У розвіданих архівних матеріалах зафіксовано наявність роду Височанських над Ославою у 1424 році. У Висоцькому Вижному вони з’являються в книгах в 1505 році. Ті сини Ванчі, котрі дістали у володіння землі у верхів’ях ріки Стрий, дали початок дуже чисельним родам Яворських, Ільницьких Височанських и т.и.
Тепер щодо роду Височанських – нащадків Ванчі.
Над Ославою Височанські вимерли, і їх діти не дали наслідників, бо злакомилися на дівоче придане або посаги. Попросту дали ошукатися маєтним жінкам. Жінок, як струга на черв’як, ошукали правники. У багато чисельних судових процесах початку 15-го століття документально занотовано всі подробиці вимирання роду.
Із Наддністров’я рід Височанських розселився, як у Галичині, так і у цілому світі. Наддністрянець, полковник і великий ватажок Гнат Височанський був на чолі опришків. Це зробив він подібно до другого нащадка Ванчі. Так, зібравши простолюд з Високої, ще в 1620 році Лукаш Височанський був на чолі опришків. Шляхтич Гнат Височанський заложив село Слобода Височанська, котрому не дозволили проіснувати довго наставники короля в Галичі. Гнат переселяється в Бондарі, будує замок, броварню, інші часом войовничі і непокірні щодо короля заходи, стає могутнім і впливовим на Підкарпатті.
Така свого роду партизанка для Гната, батька Семена Височана, соратника полковника Михайла Хмельницького, його співучасника битви під Цецорою, батька Богдана – Зіновія Хмельницького (Хмеля) була оправданою. Варто читати істориків аби зрозуміти ситуацію, в якій опинилися ці два полковники. Михайло, батько Богдана, загинув. Гнат, батько Семена, не дістав від короля і навіть галицького можновладця тої ласки, що хотів.
Почав Гнат, а згодом і Семен робитися воєводою. Гнат, а згодом і Семен дали початок скороченому прізвищу, котре часто тут зустрічається, але відсутнє в родинних сторонах старого Ванчі.
Сталося пізніше, що Семен не без намови Богдана Хмельницького, зібрав 15 тисяч війська і разом з Лесем Жураківським з Отинії, виступили на боці військ Богдана Хмельницького. Воював як гідний потомок Ванчі і описаний в історії дуже докладно. З ним, крім Височанських, в лавах простолюду воювали Турянські, Славські і ще багато шляхти. Отже, чи була то війна проти шляхти, як вчили нас у школі?
Не до кінця впевнений навіть і славний Михайло Грушевський, що Семен є потомком лицаря і шляхтича Височанського. Цю ситуацію дещо роз’яснив Іван Крип’якевич. Але ще краще це зробив авторитетний В.Липинський.
Після невдалої переправи через Дністер, у грудні 1648 року, як відомо з історії, Семен Височан діє під керівництвом Богуна. В 1659 році – на Лівобережній Україні. Згодом на якийсь час опинився на боці військ Брюховецького. Коли відчув підступність Росії, він, як полковник, в 1664-у, хоче вирвати в неї бодай славну Лисянку. На початку 1666 року засланий як зрадник до Росії, і, отже, впав жертвою. Не захотів виконувати її розказів після прилучення України. Як мудрий політик добре орієнтувався на чиєму боці правда.
Від вищезгаданого Ходка походять Турецькі, котрих на жаль, залишилося чи не найменше з потомків Ванчі. Їх зовсім немає на Турківщині. Від Ходка Ванчі походять і Турянські. Вони численніші від Турецьких, принаймні в Галтчині. Рід дав світові багато славних імен в культурі, медицині. Прізвища походять від назви поселень з коренем – тур, а точніше від тура – в перекладі з тюркської – ярий, бистрий. Від ярого, бистрого бика тура походять і назва Турки, Турочок, Турова. Від цих поселень утворені, але вже згодом, прізвища. Ще один рід, рід Комарницьких, що походить від Ходка Ванчі, також дав світові багато відомих постатей.
Ванчо Волох мав ще одного сина, котрого назвав своїм іменем. Цікаво, чи не був він наймолодшим? Іванко (здрібніле українське ім’я Ванчі) дав пгчаток родові Ільницьких.
Про цей рід, як і про Яворських, Височанських, Матківських, Турецьких і Туринських, щоби описати поважно в і деталях все, то може забракнути паперу, а може і цілого людського життя.
Не сподівався стрий Ванчо, що лише деякі потомки подбають про вічне, про те, що буде жити допоки існує людсто. Подбають про велику любов до Господа, до людей, до свого Роду. Були і такі, котрі згорілив гонитві за дочасними цінностями, свої сили й енергію вклали в боротьбу, часто і в братовбивчу. Навіть якось прикро, що згоріли в боротьбі з такими самими лицарями, інколи для слави, інколи для наживи, так як це зробив Семен Височан, син Ігната Височанського. Вони жили так, як велить їм час і душа.
Вже за пару сот літ ввійшли інші цінності, появилися Височанські – меценати, появляється постать найбагатшого одеського купця, позаминулого століття Василя Вериги. Чи не подібно Семену віднайшовши ще один при домок аби заадаптуватися в гострій, безпощадній конкуренції. Знову ж, як і Семену геройство, так і навіть гроші, маєтки, котрі є цінними, не дали щастя Василю Веризі – Петрусевичу Височанському.
Від ще одного сина Ванчі, Занка, пішли Яворські. Рід є настільки славний і багато чисельний, що про нього можна писати цілі томи.
Слід наголосити, що згідно автентичного матеріалу, як історичного так і зафіксованого у спогадах, такі роди як Турецькі, Турянські, Ільницькі, Яворські, Комарницькі і Височанські є потомками Ванчі Волоха зі Семигороду, в тексті привілею від 1506 року це чітко підкреслено. Невідомо, як появилися Височанські у серединій частині притоки Сяну ріки Ослави. Чи і вони Ходкові потомки?
На підставі цього ж привілею 1506 року судять, що Михайло, він же і Дунко Височанський є нащадком Демка Височанського, а, отже, дістає силу припущення, що саме відгалуження роду Ходка є Матківські.
Мабуть, що невелику відстань від Висоцька до джерела Сяну, а потім вздовж нього і через Стежницю на Балигород (хоча, можливо, й іншими дорогами), вони подолали ще на зорі роду, оселилися там в XV столітті. Якщо врахувати, що Ванчо ходив під Грюнвальд, то його нащадки зробили це дуже легко.
Тяжко, глибоко і невправно постраждали ті нащадки Ванчі, котрі не вклали в душі своїх дітей і не передали їм знань про те, що від часів Куликовського кривавого побоїща можуть дослідити генеалогію свого роду і пізнати його для того, аби творити, будувати, зміцнювати, а не руйнувати те, що служить добром світові і пам’яті славному пращурові – графові Ванчі Волохові.
Валерій Височанський - Петрушевич
2000 рік