Спадкові матеріали

Ukrainian English French German Italian Polish Portuguese Russian Spanish

Історія лицарства Бойківщини ще мало вивчена, хоч з його родів вийшло багато науковців різних профілів - духівників, єпископів, митрополитів і гетьманів. Великий рід Сасів вже може відзначити своє 1000 - ліття, а не спромігся описати навіть своєї дуже цікавої історії.

Підкарпатські «Лицарі - Саси» мають в своєму гербі лукову стрілу, місяць-новик з шестикутними зірками на рогах, а над тим княжа корона, прикрашена пушистими перами - трьома у звичайних рядових лицарів, а п'ятьма - з рангом «ріттер-фон», рід якого виводив себе від батька, якого називали князем (не обов'язково князем-володарем).

Герб лицарі носили на обороннім щиті, що відрізнявся внутрішньою окрасою-тлом, який у Сасів був блакитно-синій, рідше червоний. Розрізняють 7 відмінностей такого герба (стріла вістрям вгору і місяць-новик з зірками; без стріли і три зірки над місяцем; місяць ріжками вниз і стріла вниз і т.п.).

Такий герб лицарі носили також на перстні, яким печатали різні документи або посвідчення (їх називали клейнодом).

Ось, деякі роди, що належали до гербу «САС»: Даниловичі, Дідушинські, Гошовські, Луцькі, Новосільські, Рожнятівські, Рудницькі, Струтинські, Сулятицькі, Терлецькі, Витвицькі, Волковецькі, Жураківські, Криховецькі, Чайковські, Березовські та; інші, всього понад 80. Всі вони відрізнялися первісними родовими прізвищами. За наших часів ці прізвища називали придомками.

Перелічені роди дістали свої шляхетські прізвища від осад, де на основі відповідних княжих або королівських документів були осаджені. Такі документи відповідна комісія перевіряла через кожних двадцять років. Тому кожна родина мусіла їх зберігати. Професор М. Грушевський перевірив документи в Кульчицях і Гордині та підтвердив, що їх виставив для Сасів князь Лев.

Рід Витвнцьких мав такі придомки: Василькович, Васькович, Васькевич, Пілік, Січка, Тирила, Мірович, Лаврович, Лейбініч, Ментишевський, Фльока і ін.

Деякі з родоводу Витвицьких, що

зазначені в історичних документах:

Найдавнішою відомою високопоставленою особою серед діячів церкви можна вважати вихідця із Витвиці, сина витвицького власника Самуїла Станіслава Витвицького (1630-1697),який в 1677-1680 р.р. був Київським уніятським єпископом, в 1681 р. у Варшаві був присутній при переході Перемиського єпископа на Унію, брав участь у складах посольств (делегацій) до Франції, Данії, Німеччини. Автор багатьох духовних і літературних наукових праць. В останні роки життя перебував у чині біскупа в Познані.

В інших випадках знаходимо, що люди з Витвиці числились в Козацьких реєстрах, брали участь у багатьох походах. Один із знатних шляхтичів на прізвище Витвицькийслужив при гетьманському дворі Івана Мазепи, який саме його у 1687 р. «на доказ своєї ласковости до Низового війська виправив на Запоріжжя зі своїм листом та послав через нього подарунки...» «...всі подарунки запорожці прийняли через згаданого посланця вдячно, дуже дякували гетьману через свій лист, а того посланця чесно відправили». Доля цього Витвицького сумна, бо 2 серпня 1697 р., перебуваючи в боях з білогородськими ординцями біля Казикермана, потрапив у полон.

Цікаві відомості знаходимо про Миколу Витвицького(1780-1853) -провідного знавця, дослідника і практика бджолярства, автора багатьох наукових праць, прославився, як винахідник і удосконалювач спеціального «вулика Витвицького». Він в 1808-1811 р.р. керував кафедрою німецької літератури в Кам'янець-Подільському ліцеї, заснував тут пасіку на 2 тисячі вуликів. У 1818 р.. перебрався на Полісся, де також організував бджільничу базу у магната Чорторийського. В 1848 р. опинився біля Полтави, де у маєтку Кочубея створив величезну пасіку на 4 тисячі вуликів. Приятелював з Шопеном, Лелевелем та іншими.

До письменницької групи можна зарахувати драматурга, етнографа і священика з Жаб'я (Верховини) Софрона Витвицького(1819-1879), Йосипа Домініка Витвицького(1810-1880) і Василя Витвицького(нар. 1905 р.). Останній в 1932 р. одержав звання доктора музикології, працював у Тернополі і у Львові, в т.ч. в консерваторії, емігрував до Німеччини, а в 1949 році у США, де прославився як автор фортепіанних творів та музикознавчих публікацій.

Серед відомих науковців із роду Витвицьких можна згадати доктора філософії і права Богдана Витвицького - автора численних історичних, юридичних та філософських праць.

Зіркою першої величини серед громадсько-політичних діячів і борців за волю України в новітні часи був Степан Витвицький(1884-1979). Активний учасник підготовки Листопадового Зриву, був секретарем УНРади і ЗУНР, заступником голови дипломатичної місії Директорії до Варшави та займав багато інших посад.

Цікавою постаттю в українському громадському житті 20-30 р.р. був журналіст Іван Витвицький. Народився в 1901 р. в с. Витвиці, був членом легального УНДО та підпільної ОУН, членом редколегії газети «Новий час» дописувачем «Народної справи», «Золотого колоса», багато хто вважає, що це він виступав в пресі під псевдонімом Івася Сорокатого. В 1939 р. польська охранка його знищила.

Жертвою німецьких фашистів став греко-католицький священик, учасник українських визвольних змагань Павло Витвицький(1912-1942), розстріляний в числі 52-х підпільників у Чорткові.

Один з наших сучасників Володимир Витвицький, закінчив Івано-Франківську Медичну Академію і працював в ній майже півстоліття (1953-1997). Працю починав з викладача, а закінчив доктором медичних наук, професором, завідувачем кафедри, автором понад 70 наукових праць, учасник численних наукових конгресів. Підготовив одного доктора медичних наук та 12 кандидатів медичних наук.

Серед Витвицьких було чимало таких, що не навчались поза межами Витвиці, сільських газдів, які проявили себе як борці за волю України.

В «Історії села Витвиці» (1992) відмічено, що членами ОУН і УПА

числилось 19 Витвицьких, з них 8 загинули, 8 засуджено. Крім цього, 7 Витвицьких загинули на фронті в другій світовій війні з фашистами.

Серед уроженців Витвиці, які працювали вчителями в рідній школі з прізвищем Витвицький (а) числиться 8.

Зразок оригіналу герба родини Васильковичів-Витвицьких знаходиться в Болехівському державному музеї. Копію герба виготовив художник В.Годило.

Довідку про лицарство на Бойківшині і про родовід Витвицьких складено працівниками Болехівського державного музею на підставі наявних документів.

 

Директор Болехівського державного музею М. Годило

 Січень 2000 року

Атрибутика роду Драго-Сас

© 2015 - 2018 Vysochanskiy-SAS | Всі права захищені

Joomla template created with Artisteer.