Нищепідписана Маряна з Височанських - Мінковичів, дружина покійного Базиля Височанського - Дмитриковича, свою частку, що припала їй правом спадку від батьків та записана їй від вказаного Базиля Височанського - Дмитриковича, будучи хворою, залишившись вдовицею і бездітною, а не здатна сама господарство утримувати, прийняла собі минулого року за господаря уродженого Михайла Височанського-Дмитриковича, стрийєчного брата свого покійного чоловіка, якому, щоб пильне старання і про всілякі потреби мої дбав, обидві частки мої так по чоловікові, як і по батьках своїх отримані тому шляхетному Михайлові Височанському Дмитриковичу записує з усіма полями, луками, сіножатями, пасовиськами, хащами, будинками з корчмою, млином, з підданими, що до тих часток належать, так як сама вживала і володіла, нічого собі і спадкоємцям своїм незалишаючи, дає дарує й навічно відступає з такою умовою, що одна половина моєї частки при мені залишається для свого утримання та виплати певного боргу. А після моєї смерті того призначає спадкоємцем, хто тіло моє поховає за християнським звичаєм і буде пам’ятати за душу мою і моїх родичів, від яких та частка до мене перейшла. Це дарування для більшої ваги рукою власною підписала, поставивши знак святого хреста, і дозволила внести цей акт до Лаврівських грунтових домінікальних книг. Діялося у Висоцьку Верхньому 13 лютого 1827 року. Маряна Височанська +. Підтверджує дарування Михайло Височанський Дмитрикович +. Як свідок присутній Адам П’ясецький +. Присутній свідок Ян Височанський Петрашевич +. Таких, що писати не уміють імена і прізвища я написав, а вони знак святого хреста поставили засвідчую і також як свідок підписую Михайло Данів, Миколай П’ясецький.

Арк.2-2зв.

Дарування

Нищепідписаний, [Миколай Височанський], син світлої пам’яті пана Стефана Височанського Дмитриковича і Маряни з Шереметів Височанської подружжя, власник певної частки, розміщеної в селі Верхнє Висоцьке у Самбірському циркулі. Маю дочку свою одиначку від Анни Шумянської на ім’я Мар’яна, яка виходить заміж за шляхетного пана Ігнатія Нановського, сина уродженого пана Базиля Нановського Александровича і Аполонії з Височанських Дмитриковичів подружжя. Зараз визнаю, що цьому подружжю, тобто дочці і зятю, як своїм природнім спадкоємцям дає, дарує і на вічні часи записує всю свою власність або дідицтво, що припало мені від родича мого уродженого пана Ігнатія Височанського Дмитриковича, а саме: всі свої будівлі, двірські грунти, половину вітцівзнини, що припала мені від небіжчика Стефана Височанського Дмитриковича з усіма приналежностями та підданими, грунтами. Залишаю собі пожиттєво половину описаної власності аж до смерті своєї і дружини Анни Шумянської. А після смерті нашої ціла власність наша тим же дітям нашим Ігнатію і Мар’яні Нановським і їх потомкам відійде. Податки за уживання повинні платити порівну. Якби названі діти родичів своїх не шанували або їх в старості покинули то вільно нам [батькам] віддати вказані частки кому забажаємо. Для більшої ваги і віри своїми руками підписуємо в присутності своїх приятелів. Те теперішнє дарування обидві сторони дозволили інтабулювати. Дано у Верхньому Висоцьку. Дня 1 лютого 1827 року.

Арк.3-3зв.

Присутні свідки підписуються

Миколай Височанський власною рукою Петрушевич

Ян Височанський власною рукою Фагараш

Ян Нановський власною рукою Миколай Височанський

Базилі Нановський власною рукою Анна Височанська

Яцентій Нановський власною рукою батько й мати своєї

Базилій Височанський власною рукою дочки Мар’яни

Цесія

Нище підписаний [Ян Височанський] маючи дідичну частку у селі Верхньому Висоцьку від батька Яна Височанського Петрушевича правом природнім набута. З тієї частки шмат поля, що має один морг на Перехрестю або Шаньсах вельможному Йозефові Боберському продає в межах: від сходу - до старої дороги чи то поля Василя Жака, від полудня – Василя Сидора, від заходу – до дроги з Либохорі до Нижнього Висоцька, на північ – до перекопу чи то поля колись Данієля Височанського, а тепер Йозефа Боберського, купця цього шмату поля. Продає за 12 ринських злотих в монеті конвенціональній. Оскільки при складанню цього акту купець продавцю цю суму вирахував, тоді продавець, відібравши гроші, цим актом квітує купця і дозволяє введення у володіння. [продавець] дозволяє інтабулювати цей акт, а купець повинен виплачувати щорічно [податки]. В присутності свідків без шкоди для своїх спадкоємців [продавець] підтверджує своїм підписом. Дано у Верхньому Висоцьку дня 3 квітня 1836 року.

Присутній свідок Теодор Височанський Фагараш

Ян Височанський Петрушевич

Йозеф Боберський Арк.5

Август ІІІ, з божої ласки король польський, великий князь литовський, руський, пруський, мазовецький жмудський, київський, волині, подільський, підляшський, інфляндський, смоленський, сіверський, чернігівський. Дідич князь Саський і електор.

Повідомляємо нашим листом теперішнім всім і кожному окремо, кому про це треба знати, що, маючи на увазі заслуги уродженого Яна Височанського, виказані нам і Речі Посполитій, задумали йому ж і Маряні з Комарницьких Лежанів його дружині дати і затвердити війтівство, розміщене у селі Ботелці Верхній, в Самбірській економії а в Либохірській країні. Тобто лан поля з усіма обшарами і будинками, корчмою, млином і фолюшем, що до того війтівства належе. [це війтівство] після смерті колись уродженого Адама Троцького скарбника і Каєтана батька і сина Пшеворських вільне, і перебуває в нашому розпорядженні. Нинішнім листом-привілеєм нашим [це війтівсво] даємо і затверджуємо [вказаним Височанським]. Силою привілею нашого цього вказані Височанські подружжя вказане війтівство з усіма приналежними до нього полями, ріллями, обшарами, лазами, луками, борами, зарослями, ріками, пасовищами, пожитками, прибутками, будинками, корчмою, млином і підданими того села данинами, роботами, повинностями, толоками і всілякими до того війтівства приналежностями здавна існуючими, цілком нічого не виймаючи, так як колись покійні уроджені Пшеворські останні того війтівства власники тримали, уживали, [подружжя Височанських] будуть тримати, уживати, аж до кінця свого життя. Всілякі повинності і виплати до Самбірської економії [вони] виконувати повинні. Права наші королівські, Речи Посполитої і святого Костьола зберігаємо. Обіцяємо також, що від володіння вказаного війтівства уроджених Височанських подружжя після смерті нашої і по спадкоємцях наших не усунуть і не потурбують.

На що для більшої ваги і віри, рукою власною підписавши, печатку наказали притиснути. Дано дня 4 місяця червня року панського MDCCLX [1760]. Панування нашого 27 року.

Август король. Місце печатки.

Війтівство лан поля у селі Ботельці Верхній в Самбірській економії, Либохірської країни. Після смерті уродженого Адама, скарбника троцького і Каетана, батька і сина Пшеворських вільне. Уродженим Янові і Маряні з Комарницьких Лежанів Височанським подружжю надане.

Антон з Глогови Косовський. Підскарбій надворний коронний.

Теперішня копія слово в слово співпадає з оригіналом. Що я засвідчую. Самбір 18 серпня 1783 року циркулкомісар з Турчани.

Іван Майтковський дарує брату

Перед теперішнім перемишльським судом на визначений судовий термін прийшовши особисто шляхетний Іван Майтковський Левкович, будучи при добрій пам’яті і здоровому тілі […] публічно, добровільно й ніким не приневолений виразно визнав, що він свої дідичні маєтки, а саме ¼ частина цих маєтків, які припали йому між іншими братами його, розміщені в селі Маткові Перемишльської землі. Котрі по смерті шляхетного Данила Масьовича Майтковського його рідного дятька йому дісталися природнім правом наступника.

З усім легітимним правом власності, дідичності на ці добра, пожитками, прибутками, ужитками, доходами, данинами, а також полями, луками, сіножатями, пасовищами, дібровами, хащами, частками підсадків і млина до цієї ¼ частини майна належних, нічого не виймаючи і незалишаючи собі і своїм спадкоємцям, в тих межах, вшир і вздовж, як та одна четверта частина майна здавна лежала так як він сам володів тримав, користувався, уступив, дарував, навічно віддав шляхетному Івану Федашковичу--Масьовичові Майтковському [ Матківському ], своєму двоюрідному брату.

Контракт між Йозефом Боберським – з одного, а панною Маряною з Височанських Дмитриковичів в присутності свого чоловіка пана Базилія Височанського Дмитриковича – з другого боку стосовно добровільного обміну дідичними частками в такий сопсіб:

1. Йозеф Боберський маючи дідичну частку, яка називається Двернічизна, у Верхньому Висоцькому в Самбірському циркулі. Набута від пані Софії з Двірницьких Височанської Дрингалової 9 жовтня 1822 року. Ту ж саму частку Двернічизна названа на тих самих умовах, тобто частина п’ята присуджена через суд і пропорційно [до часток] братів Двірницьких – які перебувають за кордоном – їй належна на основі заповіту покійної Регіни Двірницької; а також 1000 злотих, записаних на Яворських у Мельничному, з відповідною пропорцією Софії з Двірницьких Височанській, одним словом все те, а саме: третя частина з полями, луками, лісами, зарослями, підданими і їх данинами, з усілякими пожитками Вельможний Йозеф Боберський пані Мар”яні Височанській разом з капіталом, що у Мельничному у панів Яворських перебуває, відступає дає дарує.

2. Пані Мар’яна Височанська маючи частку дідичну по матері своїй покійній Анні з Команрницьких Височанській Мінковичовій у селі Верхньому Висоцькому в Самбірському циркулі з чоловіком своїм Базилієм Височанським названа "за Голицею" Іванківська, яку чоловік 29 вересня 1823 Мар’яні жінці своїй на вічні часи відступив, віддав і в книгах Домінікальних в Лаврові 16 листопада 1823 року записав Том 1, сторінка 200, № 189 і інтабулював. Цю саму частку "за Голицею" Іванківська Вельможному Йозефові Боберському в замін за третю частину Двернічизни з будинками Броварем, полями, луками, лісами, зарослями, підданими і їх повинностями і данинами, загалом кажучи, зо всіма до тої частки належностями пані Мар’яні Височанській дає дарує, на вічні часи записує. А то з тієї причини, що частка Двернічизна з частиною, що припала на чоловіка Мар’яни Височанської є невід’ємною.

3. Частина Іванківська з Юрієм Гошовським спільна й неподілена. Йозеф Боберський бере на себе обов’язок згідно певної умови сам поділити в такий спосіб, щоб дві частини пану Гошовському, а третя частина дісталася Йозефові Боберському. Однак в Ключі на Голичному і на […]

Між дорогами навпів поділ має бути на Маткові на старому путю і Вірбанках.

4. Йозеф Боберський (оскільки за Голицею частина Іванківська визнана, що є лісовою) додає інакше доплачує відповідно до умови з панею Мар’яною Височанською в готівці до частини Двірницької 240 злотих в срібній монеті. Пані Мар’яна Височанська, відібравши цю суму від Йозефа Боберського в присутності пана Базилія Височанського Дмитриковича, квітує Йозефа Боберського. Обидві сторони нічого з тих часток собі і своїм спадкоємця не залишають , документи на ці частки повинні віддати один одному, введення у володіння в присутності свідків дозволяють. Умови контракту дотримувати обидві сторони зобов’язуються. Руками своїми підписують дано у Верхньому Висоцькому 25 грудня 1823 р. Мар’яна з Височанських Височанська +. Базилій Височансьий Дмитрикович чоловік. Йозеф Боберський.

5. Свідки: ксьондз Ян Созанський парох Гусного. Михайло Комарницький. Базилій Кречковський.

ВИСОЧАНСЬКІ 

1778 р. Табула земська […] давня 5 стор. 183-186. Базилій син Григорія і Мар’яни Павловських Височанські. Маєтки Накло (Шкло-?) і Журавка.

Табула Земська […] давня том 4 сторінка 264. Височанський Базилій відступає частку в селі Журавинці Йозефові Павлоському.

1636 р. Акти перемишльські. Реляції. Книга том 357-358, стор.1285. Височанські Миколай, Констянтин і Габріель на війтівство села Бориня отримали королівський привілей. Облята.

1646 р. Акти Гродські перемишльські. Індекс 289, Книга 372, стор. 1542. Височанський Марко і Шептицька Анна подружжя, привілей війтівства на Бориню і Яблунів. Облята.

1654 р. Акти Жидачівські і перемишльські. Реляції. Індекс 300. Книга 381, сторінка 1346. Височанському після смерті Марка привілей на Бориню, короліські маєтки. Облята. [ Можливо це пов"язано з Турянськими в. т. ч. Коханевичами -- автор.]

1678 р. Акти перемишльські і жидачівські. Реляції. Індекс 356. Книга 425-426. стор. 2247. Височанський Петро і Струтинська Юстина подружжя отримали привілей на Бориню і Яблунів від короля. Облята.

1766 р. Копарій перемишльського гроду. Індес 1217. Том 146. Копія 3735. Височанський Йоан. Компромісний декрет.

1651 р. Акта перемишльські. Реляції. Індекс 132. Книга 125. стор. 1260-1264. Височанський Констянтин і Петро отримали від Височанського Миколая привілей на війтівство Бориня і Яблунів від Короля. Облята.

1652 р. Акти гродські Сяноцькі. Індекс 121. Книга 165. стор. 771. Височанський Петро привілей отримав на війтівство в Борині. Облята.

1666 р. Акти Сяноцькі. Реляції. Індекс 136. Книга 178. стор. 513. Височанський по смерті Петра отримав привілей на маєтки Яблунів і Бориня. Облята.

1694 р. Акти перемишльські Реляції. Індекс 407. стор. 439. Височанський Базилій привілей на війтівство в Красному. Облята.

1742 р. Акти перемишльські. Реляції. Індекс 538. стор. 673. Височанський Даніель привілей на маєтки королівські […].

1756 р. Акти перемишльські. Реляції. Індекс 581. Стор. 685. Височанський Петро, Йоан, Стефан і Базилій. Введення у володіння війтівством у Верхньому Висоцькому.

1759 р. Акти перемишльські. Реляції. Індекс 590. стор. 725. Височанський Йоан і Марія з Комарницьких. Привілей на королівські маєтки в Молдавському.

1760 р. Акти перемишльські. Реляції. Індекс 593. стор. 28. Височанські. привілей на королівські маєтки в Ботельці. Облята.

1768 р. Акти Львівські. Реляції. Індекс 338. стор. 610. Введення Височанського Казимира на уряд Львівського віце регента. Облята.

1694 р. Акти перемишльські. Реляції. Індекс 406. стор. 81. Височанський Констянтин. Привілей на війтівство в Красному.

1690 р. Акти перемишльські. Реляції. Індекс 394. стор. 918. Височанський Олександр і Дорота подружжя. Привілей на війтівсво в Старому Самборі.

Аркуш 10-10 зворотній.

176(?). Екстракт. Взято зі станових книг королівства Галичини і Лодомерії. Книга шляхецька основна том 13 сторінка 191. Цісарсько-королівський перемишльський земський суд повідомляє:

Уроджений Даніель і Йоан рідні брати, вуйки і Йоан племінник, Базилій з сином Боніфацієм і Михайлом а також Йоан рідний брат тут же ж вуйко і Альбін, Казимир земський Буський коморник племінник, Петро, Дмитро Олександер Теодор і Григорій рідні брати Петрушевичі. Даніель і Андрій рідні брати, Андрій і Йоан також рідні брати, Димитрій вуйко Павло і Михайло рідні брати племінники, йоан вуйко та Йордан, Миколай і Олександер рідні брати племінники Міньковичі. Миколай з сином Теодором, Йоан і Антон рідні брати сини Стефана, Стефан, Базилій і Микола сини Петра, Михайло з сином Антоном Дмитриковичі. Стефан з сином Базилієм, Йоан з синами Петром і Йоаном Фагараші. Йоан з сином Андрієм Швабовичі Височанські. Власники маєтків в селах Верхнє Висоцьке, Матків, Мохнате і Івашківці, що під юрисдикцією цього суду в Самбірському циркулі, представили документи генеалогії свого походження в покійного уродженого Базилія або Васька Вериги. Зокрема акти поділу, дарування, королівські привілеї, контракти та інші земські записи подані в сумаріуші, для виведення генеалогії додані, оскільки у відповідності з патентом про виведення шляхетцтва і шляхетьского походження цим судом були атестовані.

Таким чином суд, доскіпливо і детально переглянувши документи, та в книгах […], як в постановах і конституціях воєводських схвалених, з яких випливає:

Покійний уроджений Базилій або Васько Верига - Височанський, дідич маєтків села Верхнє Висоцьке, від якого народились сини Микола, Петро, Андрій і Йоан, від яких, зокрема від Петра, через Іллю і Димитрія вказані Петрушевичі і Дмитриковичі і Фагараші, від Миколая через його сина Йоана вказані Мінковичі Височанські походять.

З яких цей суд вказаних Височанських від Димитрія і Петра Височанських в Маткові, Базиля, Йоана і Антона а також Боніфація Височанських в Мохнатому виведених з гербом Вукри атестує.

Дано в Перемишлі дня 21 жовтня 1782 року. Аркуш 13-14.