Засновником роду Турецьких є названий у Грамоті 1431 року (польського короля Владіслава II Ягайло (Wladyslaw Jagelo)) старший син відомого стародавнього шляхетного лицаря Ванчі Волоха (Vancza Valachus) з Угорщини (Закарпаття) — Ходко. Він, як старший син залишився в Турці де і заснував родинне гніздо Турецьких. Отримавши від короля у власність поселення Турка (лат. villam nostram Turka ) та навколишні землі граф Ванчалух, як підтверджують археологічні розкопки, одразу ж заходився будувати нову фортецю з якої і почалося сучасне місто Турка у Львівській обл. А це означає, що Ванча Волох був не лише знаменитим лицарем і полководцем добре відомим в історії Польщі та Великого князівства Литовського за свої лицарські заслуги, а й хорошим господарником, достатньо знаною  та заможною в Угорщині історичною особою. Цілком логічно, що він привів з собою з Закарпаття (або можливо з Молдавії) декілька тисяч українців і волохів необхідних для такого масштабного будівництва. Також добре відомо, що наші предки до цього побудували не одну фортецю та монастир (духовна фортеця) в Угорщині та Молдавії, тому з проектами та технологіями проблем не виникало (див. Драго-Саси замку Нелаб). Це різко контрастувало з Польським королівством, де ще не почалось масштабне кам’яне будівництво (муроване), та і з Галичиною де, як відомо, фортеці зруйнував сам король Данило Галицький на вимогу монгольських ханів. Таким чином нову добре укріплену фортецю Турка і місто навколо неї почав будувати граф Ванча Волох, а після його смерті, напевно у 1444 році, продовжив його старший син Ходко. Молодші сини, Іванко та Занко, заснували села Ільник та Явору. Треба сказати, що в ті далекі часи Карпати були ще не так освоєні і заселені як зараз і ще довго ці землі згадувались у грамотах польських королів як хащі (див.Драго-Саси в колонізації Карпат). Саме Драго-Саси їх освоїли/колонізували в європейському розумінні, тобто не лише заснували села, а й збудували церкви та монастирі і впорядкували кладовища при них (див.Топільниця, Старосамбірський район). Вже внуки Ходка носили прізвисько (придомок) Турецькі. А рід з тих пір писався —  Турецькі (Turecki), тобто придомком/прізвиськом від слова Турка. Це відсільне прізвище жодним чином не пов’язано з османами та турками-сельджуками (див. Загадка графа Ванчалуха. Турка), на відміну, наприклад, від Турчиків.  Граф Vancza Valachus передав кожному з синів —  Ходку, Іванку, Занку свою кров (гени), мову, віру і чотири бойові лицарські герби “на щиті і в паперах”. Таким чином Турецькі (або Турські, Турчанські, Турчинські, Турянські),  Ільницькі, Яворські і всі роди, які від них походять, є найближчими, найріднішими кровно спорідненими родами. Наука, що займається дослідженням родинних зв’язків називається генеалогія, а та, що займається дослідженням гербів — геральдика. В плані генеалогії сучасним Турецьким, Яворським та Ільницьким і родам, що від них походять, дуже пощастило, оскільки наука знає про їх родоводи все. Майже все. До 14, чи до 18 — 24 коліна, тобто від спільного прапрадіда Ванчі Волха до наших днів. Ці питання досліджували і продовжують вивчати відомі і заслужені вчені в різних країнах — Угорщині, Польщі, Україні, Молдавії, Росії.  Однак це не означає, що кожна конкретна сім’я Турецьких так добре знає свій родовід і пам’ятає про корінь роду, хоча кожний сучасник з  Турецьких має своє дерево (корінь) Єссея, себто Турецьких, і потрібно вписати лише своє ім’я. На жаль, дехто з наших кровних родичів не розуміє для чого потрібно знання родоводу і прапра дідових гербів. Можливо помилково вважає, що ті часи давно минули (див. Jaworski in UA). Але біблійні цінності не міняються. Це характер і бойовий князівський дух. Це те, що закладено в крові, в генах і є стабільним, не залежним ні від мови, ні від віри, ні від країни проживання. Тому всі представники роду — Турецькі, Яворські, Ільницькі та інші, які від них походять, є абсолютно однаковісінькими за етнічним походженням.  Рідними по крові. Тобто (окрім Vancza Valachus та його прапрадіда Іоана) мають єдиного стародавнього спільного предка. Він і визначає їх приналежність до одного певного первісного народу, що існував за 4-5 тис. років до нашої ери, себто гаплогрупу.

         Чотири герби Ванчі Волоха (з гербом Сас) дістались і родоначальнику роду Турецьких — Ходку. Ці герби витримують шляхетну родову лінію і підтримують спадковість генетичної ідентичності власників з гербами Турецьких, Ільницьких, Яворських та інших галузок роду безпосередньо від Турецьких (ті ж Турецькі (438/531), але під прізвиськами (придомками), які згодом стали родовими  — Турські (329/420), Турчанські (46/56), Турчинські (306/385), а також з першої письмової згадки 1505 року — Турянські (517/614), Туренські (0/1), Турчанські (46/56) з с.Тур’є, та інші відгалуження великого роду).

         Тепер перейдемо до карти розселення власне нащадків Ходка - Турецьких в Україні, яка склалась на початок 2021 року. Оскільки найбільш численні сьогодні чотири роди, а саме, Турецькі, Турські, Турчинські, Турянські, то складемо чотири карти цих родів, відобразивши їх у переліченому порядку в одній таблиці. За статистичними матеріалами,  беручи до уваги прізвища чоловіків/жінок та не враховуючи дітей, маємо, в загальних рисах, таку картину:

АРК – 11/11; 8/11; 6/11; 5/4 

Вінницька обл. – 2/2; 13/20; 44/56; 3/3 

Волинська обл. – 2/5; 0/1; 5/11; 2/3

Дніпропетровська обл. – 14/13; 21/30; 10/13; 4/10

Донецька обл. – 6/9; 19/28; 7/6; 87/94

Житомирська обл. – 1/0; 62/81; 2/0; 0/0

Закарпатська обл. – 35/39; 0/0; 3/1; 11/15

Запорізька обл. – 10/10; 21/18; 4/6; 3/2

Івано-Франківська обл. – 21/31; 6/4; 13/19; 105/118

Київська обл. – 0/1; 19/26; 8/13; 6/10

Кіровоградська обл. – 18/20; 2/5; 2/2; 3/4

Луганська обл. – 13/12; 8/5; 1/7; 20/25

Львівська обл. – 42/47; 12/14; 50/64; 133/153

Миколаївська обл. – 2/3; 3/5; 7/5; 18/28

Одеська обл. – 14/ 13; 22/30; 40/48; 13/18

Полтавська обл. – 2/9; 12/22; 5/4; 0/4

Рівненська обл. – 3/2; 14/18; 10/13; 4/8

Сумська обл. – 3/2; 5/3; 0/0; 0/0

Тернопільська обл. – 68/92; 12/17; 18/15; 9/9

Харківська обл. – 24/28; 4/4; 3/3; 16/17

Херсонська обл. – 9/11; 4/7; 4/8; 5/6

Хмельницька обл. – 3/5; 6/4; 12/20; 4/6

Черкаська обл. – 6/3; 18/21; 5/8; 1/2

Чернівецька обл. – 105/ 134; 1/2; 21/18; 46/54

Чернігівська обл. – 1/0; 0/0; 2/2; 3/2

м.Київ – 8/9; 33/36; 11/23; 11/13

м.Севастополь – 1/2; 0/2; 0/0; 1/0.

Таким чином найбільше Турецьких у Закарпатській, Львівській, Тернопільській та Чернівецькій областях, Турських —  у Житомирській, Турчинських — у Вінницькій, Львівській, Одеській, Чернівецькій обл., Турянських — у Донецькій, Івано-Франківській, Львівській, Миколаївській, Чернівецькій. Як бачимо, потребує уточнення походження Турських з Житомирської області та Турчинських з Вінницької. Тут не враховувались також жінки роду, які вийшли заміж і зараз мають у спадку герб предка графа Vancza Valachus, але інші прізвища. Прізвища своїх чоловіків. За іншими, вище названими, гілками роду, які походять від Турецьких, треба робити свою демографічну карту. Наприклад, український вчений Ігор Смуток на основі історичних документів доводить, що рід Івашкович (242), це відгалуження основного роду Турецьких. Цікаво, що майже всі вони з Закарпаття (Великоберезнянський та Ужгородський райони) і Сколівського району Львівської обл. Тобто на даний момент проживають компактно, за деякими поодинокими винятками. Як і в інших князівських родах, багато Турецьких постраждало в минулому столітті під час тоталітарного комуно-більшовистського режиму через своє походження, християнську віру і мораль, незалежність і лицарську честь, самостійність і заможність. Розкидало їх по всьому колишньому СРСР. Не всі і вижили. Цьому варто присвятити окрему сторінку, щоб згадати всіх мучеників за віру і справедливість поіменно (див. Архів Меморіал). В цілому, сподіваємось, що карта розселення нащадків шляхетного лицаря Ходка в Україні –  миттєвий знімок динамічного процесу, близька до істинної і відображає розвиток роду в межах статистичної похибки.

Volodimirus de Vancza-Weryha-Wysoczański-Dmyrykowicz, Galicia Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.